Скорочення та здешевлення банківських депозитів в Україні: причини та наслідки.
2021 рік відзначився двома взаємопов’язаними тенденціями на фінансовому ринку України: скороченням депозитів населення та зниженням депозитних ставок. Ці ж тенденції продовжаться і впродовж 2022 року.
Відсотки, що тануть
Строкові депозити населення у всіх валютах у грудні 2021 р. становили 312,1 млрд грн, що було майже на 9% меншим, ніж у грудні 2020 р. (рис. 1). Якщо обчислити реальний приріст депозитів на основі індексу споживчих цін, то реальний обсяг депозитів за минулий рік скоротився на 18%. У відсотках до валового внутрішнього продукту (ВВП) обсяг строкових депозитів населення зменшився з 8,2% ВВП у кінці 2020 р. до 6% ВВП – у кінці 2021-го.
Аналіз динаміки депозитів населення за видами валют вказує на суттєве зменшення їх обсягів у валюті при збереженні відносно сталої величини у гривні. Так, вилучення строкових депозитів населення в іноземних валютах минулого року зменшило їх залишок станом на кінець 2021 р. на 1,5 млрд дол. США – до 4,3 млрд дол. При цьому гривневий еквівалент валютних депозитів зменшився з 162,7 млрд грн до 116,7 млрд грн.
Рис.1.
Строкові депозити домашніх господарств у банках України за видами валют, млрд грн.
Динаміка гривневих депозитів населення, порівняно з валютними, була більш сприятливою. Номінально строкові гривневі депозити збільшилися із 179 млрд грн до 195,3 млрд або на 9,1%. Але реально за умов 10-відсоткової інфляції мало місце незначне скорочення цього виду депозитів. А у відсотках до ВВП рівень гривневих депозитів населення зменшився з 4,3% у грудні 2020 р. до 3,7% у грудні 2021 р.
Втрати за депозитами
Основним чинником звуження депозитів населення як джерела пасивів для банків стала їх низька вартість або незвично низький рівень відсоткових ставок за депозитами. Реальні відсоткові ставки за строковими депозитами у банках вперше за багато років стали від’ємними. Саме це спонукало вкладників вилучати з банків частину валютних депозитів і зумовило дуже скромний приріст гривневих депозитів.
У практиці фінансового аналізу реальна відсоткова ставка розраховується як номінальна ставка за «мінусом» темпів інфляції – очікуваної чи фактичної. Номінальна відсоткова ставка за строковими депозитами в гривні зменшилася з 8,7% річних у грудні 2020 р. до 7,4% у липні-серпні 2021 р. та знову підвищилася до 8% у грудні 2021 р. і до 8,1% у січні 2022 р. (рис. 2).
В цілому за 2021 р. середня реальна відсоткова ставка за гривневими депозитами виявилася від’ємною і становила -2% річних з урахуванням expost інфляції
Це означає, що вкладники, які оформили річний депозит в кінці 2020 р. за середньою ставкою і отримали нараховані відсотки в кінці 2021 р. формально втратили 2% від суми депозиту, внаслідок інфляційних процесів. Але навіть номінальна ставка на рівні 8% не трансформується повністю в дохід вкладника: із суми відсоткових платежів банку ще вираховується податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. Таким чином, номінальна ефективна ставка для вкладника зменшується до 6,4% річних, а величина реальної від’ємної ставки за депозитом збільшується від -2% до -3,6% річних.
Рис.2.
Відсоткові ставки за строковими депозитами фізичних осіб у банках за видами валют, % річних.
На цьому графіку видно, що середня ставка для даного виду депозитів зменшилася з 1,4% річних у грудні 2020 р. до 0,7% у грудні 2021 р. і до 0,6% вже у січні-лютому 2022-го. З урахуванням споживчої інфляції в США за 2021 р. на рівні 7%, купівельної спроможності доларового депозиту зменшилась на 6,5%, навіть після отримання відсоткових платежів від банку. Зрозуміло, що такі макроекономічні пропорції не заохочують громадян України оформлювати нові депозити в банках чи нарощувати залишки на вже відкритих депозитних рахунках.
Для громадян сенс заощаджень полягає у тому, щоб накопичити певну вартість за визначений період часу, а надалі мати можливість придбати будь-який цінний актив чи поступово витрачати зроблені накопичення на споживчі цілі. Якщо ж форма утримання заощаджень не забезпечує збереження їх вартості та веде до ерозії (знецінення) їх обсягу, тоді раціональні суб’єкти або переводять заощадження в інші активи, більш захищені від інфляції, або достроково витрачають їх на споживчі цілі. Суми депозитів на банківських разунках зменшується.
В Україні ставки за депозитами домогосподарств належним чином не реагують ні на зростання темпів інфляції, ні на підвищення облікової ставки (НБУ). Загалом негативна динаміка відсоткових ставок за депозитами у 2021-2022 рр. проявлялася на фоні зростання споживчої інфляції з 5% у 2020 р. до 10% у 2021 р. А облікову ставку НБУ з березня 2021 р. до січня 2022 р. підвищували 6 разів: з 6% до 10% річних.
Протягом 2021-2022 рр. сформувалось неприроднє співвідношення між середнім рівнем ставок за строковими депозитами в банках, рівнем облікової ставки НБУ та рівнем ставок за держоблігаціями (ОВДП). У січні 2022 р. середня ставка за строковими депозитами в банках дорівнювала 8,1%, облікова ставка НБУ – 10%, а середня ставка за ОВДП – 12,1% річних.
Дані НБУ (рис. 3) підтверджують, що в Україні серед трьох видів ставок найвищою є ставка за ОВДП, при цьому її відрив від облікової ставки НБУ є невиправдано високим. А більш високі ставки за ОВДП відносно ставок за строковими депозитами в банках, взагалі неможливо пояснити дією здорових економічних чинників.
В інших країнах світу ставки за строковими депозитами банків діють на завершальних стадіях монетарної трансмісії та зазвичай є вищими, як від облікової ставки центрального банку, так і від ставок за держоблігаціями. А ставки за держоблігаціями несуттєво перевищують ставки центробанку, оскільки знаходяться на близьких ланках трансмісійного механізму. Однак в Україні такі закономірності не спрацьовують внаслідок недіючого трансмісійного механізму монетарної політики НБУ.
За нормальних умов зміни ключової ставки центробанку викликають зміни відсоткових ставок на грошовому ринку (починаючи від інструментів із малими строками погашення), а також впливають на динаміку ставок за державними цінними паперами. Далі зміни у ставках грошового ринку «переносяться» на ставки комерційних банків за кредитними і депозитними операціями, які на завершальному етапі трансмісійного механізму впливають на рівень заощаджень, інвестицій і споживання, тобто – на сукупний попит і в кінцевому підсумку – на рівень цін.
Рис. 3.
Динаміка ставки за строковими депозитами, облікової ставки НБУ, середньої ставки ОВДП і різниці між ставками за ОВДП і депозитами
Однак в Україні такі закономірності не спрацьовують внаслідок недіючого трансмісійного механізму монетарної політики НБУ. Трансмісія облікової ставки НБУ на різні види ставок фінансового ринку є дуже низькою. Так, з березня до кінця грудня 2021 р. облікова ставка зросла на 3 відсоткових пункти (в.п.), в той час як ставки за банківськими депозитами – тільки на 0,5 в.п., а за бізнес-кредитами – на 1,3 в.п. Така ситуація вказує на дисфункцію процентної політики центрального банку.
Домогосподарствам тут не місце
Низький рівень банківського кредитування, невисока довіра населення до банківських установ, недорозвиненість фондового ринку країни – всі ці фактори гальмують передачу імпульсів монетарної політики на фінансові і товарні ринки. Так, рівень банківського кредитування економіки в Україні становить близько 15% ВВП, а рівень депозитів населення – менше 20% споживчих витрат. В той же час відповідні показники в Грузії досягають 80% ВВП і 32% споживчих витрат.
Серед чинників негативної динаміки відсоткових ставок за банківськими депозитами слід відзначити і профіцит ліквідності банківської системи України та підвищення нормативів обов’язкового резервування для валютних депозитів банків. За розрахунками аналітичного центру GROWFORD Institute, у 2021 р. середньоденний обсяг ліквідності банків (сума коштів на коррахунках і в депозитних сертифікатах) становив 201 млрд грн, що вчетверо перевищує нормативний обсяг обов’язкових резервів; при цьому середньоденний обсяг ліквідності у 2021 р. був на 16 млрд грн більшим, ніж у 2020 р. ()
Фундаментальними факторами низької вартості банківських депозитів та ерозії їх обсягу є також недостатня глибина національного фінансового ринку та низький ступінь його конкурентності.
Очевидною є зацікавленість банків в утриманні низьких ставок за банківськими депозитами як суттєвого компоненту їх пасиві.
Для банків в Україні створені ідеальні умови для максимізації прибутків, завдяки олігополістичній структурі ринку банківських послуг, наявності бар’єрів для масового входу фізосіб на ринок ОВДП так само, як і первинне розміщення Мінфіном ОВДП тільки серед банків-первинних дилерів.
Статистичні дані доводять, такі умови в дійсності дозволяють банкам отримувати рекордні прибутки навіть на фоні дуже скромних показників корпоративного кредитування. За даними НБУ, в 2021 р. українські банки отримали 77,5 млрд грн чистого прибутку, що майже вдвічі більше, ніж у 2020 р. (39,7 млрд грн), та на 33% більше, ніж у докризовому 2019 р. (58,4 млрд грн).
Найбільш очевидними наслідками окреслених аномалій фінансового ринку України є порушення нормального процесу економічного відтворення та розмивання стимулів до заощаджень домогосподарств. Останні дані національних рахунків України говорять про те, що за 9 місяців 2021 р. чистий приріст заощаджень домогосподарств був від’ємним і становив -2,5% ВВП. Водночас в інших країнах світу приріст заощаджень зазвичай коливається від 10 до 20% ВВП. Відсутність адекватного обсягу заощаджень підриває основи здорового інвестиційного процесу в економіці й унеможливлює досягнення цілей стійкого і збалансованого соціально-економічного розвитку країни.
Тетяна Богдан – доктор економічних наук, директор з наукової роботи Growford Institute для NotaBene_news.