Post Image

До виходу нової книги «In Defense of Public Debt».

Беррі Ейхенгрін – професор економіки і політичних наук Університету Каліфорнії – разом із співавторами за підтримки Peterson Institute for International Economics видали нову фундаментальну працю «Захищаючи державний борг» (In Defense of Public Debt). 

Нещодавно книга стала доступною для придбання, а Інститут міжнародної економіки Петерсона провів її презентацію у форматі виступу першого автора, коротких рецензій на книгу і запитань-відповідей (посилання на відео внизу).

Найбільш резонансні та цікаві для українських читачів тези з книги «Захищаючи державний борг»:

  • До початку пандемії COVID-19 домінуючою була точка зору щодо небезпечності нарощування державних боргів за екстраординарних умов і необхідності негайного повернення до жорсткої фіскальної політики з метою приведення боргів «до норми» після виходу з надзвичайних ситуацій. Саме це відбулося під час і після глобальної фінансової кризи 2008-2009 років. 
  • Екстраординарні умови, такі як пандемія COVID-19, вимагають від держави екстраординарних дій, включаючи масштабних запозичень для фінансування рятувальних заходів. Уряди, які цього не роблять, втрачають легітимність в очах власних громадян і, вдаючись до алегорій, стають батьками, які відмовляються позичити потрібну суму коштів на хірургічну операцію своїй дитині, що потрібна для рятування її життя.
  • В історичному контексті виправданими були й масштабні державні позики, які залучалися на оборонні цілі та відбиття атак агресорів. Такі заходи не тільки захищали держави від зовнішніх посягань, а й зміцнювали внутрішньо-політичний устрій, оскільки правитель чи уряд доводили громадянам свою дієздатність, гарантуючи їх безпеку. До 2020 р. в індустріальних країнах найбільші піки зростання державних боргів мали місце під час І і ІІ світових воєн.
  • Успішний випуск державних цінних паперів урядами вимагає наявності місткого та ліквідного вторинного ринку, на якому інвестори можуть вільно купувати і продавати боргові зобов’язання держави, диверсифікуючи власні фінансові вимоги і мінімізуючи ризики. В історії однією з перших функцій центральних банків було створення основ вторинного ринку державних цінних паперів, гарантування його стабільності та ліквідності. 
  • З 2020 р. рівень відсоткових ставок, за якими залучаються державні позики, помітно знизився, це надає можливості урядам безболісно «утримувати» більші розміри державних боргів. Основний компонент рівняння боргової динаміки (r-g) для багатьох країн став від’ємним, що дозволяє урядам залучати більші обсяги державних позик з метою фінансування першочергових публічних потреб, не створюючи серйозних ризиків для макро-фінансової стабільності. Питання полягає лише в тому: на скільки довго зберігатиметься ситуація низьких відсоткових ставок?
  • Фундаментальні фактори, які визначають низький рівень довгострокових ставок, вірогідно, зберігатимуть свій вплив і в майбутньому – високий рівень заощаджень у Німеччині, Китаї та нафтодобувних країнах, значний ступінь економічної нерівності по всьому світу і висока норма накопичень у багатих верств населення, переміщення частини виробництв із заводів і фабрик на цифрові платформи (це зменшує потреби фірм у залученні позичкового капіталу). Однак, частково такі фактори в майбутньому можуть зменшити силу свого впливу, що спричинить підвищувальний тиск на відсоткові ставки. 
  • При зміні макроекономічного оточення і визріванні умов для скорочення відносного розміру державних боргів в майбутньому уряди не повинні вдаватися виключно до фіскальних заходів. Обґрунтована реакція на нові умови мала б включати поєднання: 1) більш стриманої фіскальної політики (але в потрібний для цього час), 2) допущення помірних темпів інфляції, 3) зростання продуктивності і прискорення темпів економічного зростання. Тільки в такому випадку уряди зможуть уникнути економічних та політичних пертурбацій, реагуючи на нові виклики.

Державним діячам і експертам в Україні варто взяти до уваги отримані авторами висновки та відійти від упередженого ставлення до державних позик; на перше місце завжди повинні виходити першочергові потреби держави – захист країни від агресора чи рятування людей від смертельних хвороб. Тим більше, що розмір державного боргу України в глобальному контексті є незначним (близько 50% ВВП), а екзистенціальні виклики перед країною наразі є дуже гострими.