У 2025-2026 роках в економіці України наростають зовнішні дисбаланси, пов’язані з дефіцитами зовнішньої торгівлі й нарощуванням боргових зобов’язань. Від кризи платіжного балансу і різкої девальвації гривні країну поки що втримує постійний притік міжнародної фінансової допомоги. Однак звуження цього каналу в майбутньому при збережені високих потреб в оборонному та енергетичному імпорті вимагатимуть реальних зрушень у сфері національної експортної спроможності і залучення продуктивних інвестицій.
Традиційні індикатори зовнішньої вразливості дозволяють виявити проблемні сфери економічних відносин України з світом і сигналізують про ймовірність настання кризи платіжного балансу. До таких індикаторів відносять сальдо зовнішньої торгівлі і поточного рахунку, різні показники валового зовнішнього боргу і короткострокового боргу, відносні величини валютних резервів і міжнародної інвестиційної позиції, зміни реального ефективного обмінного курсу (РЕОК).
У таблиці нижче наведено перелік основних індикаторів зовнішньої вразливості, їх граничні значення та фактичні показники України до початку російського вторгнення у 2014 р., до масового розгортання російських військ у 2021 р. та станом на кінець 2024 і 2025 рр. Червоним кольором у таблиці позначено сфери високої вразливості або джерела підвищених ризиків для стабільності платіжного балансу України.
Таблиця – Індикатори зовнішньої вразливості України в 2013-2025 роках
| Індикатори | 2013 | 2020 | 2024 | 2025 | Граничні значення | |
| 1 | Сальдо поточного рахунку, % ВВП | -9,1 | 4,0 | -8,0 | -14,9 | -4 |
| 2 | Валовий зовнішній борг, % експорту товарів і послуг | 174 | 207 | 319 | 398 | 200 |
| 3 | Валовий зовнішній борг, % ВВП | 78 | 81 | 95 | 101 | 60 |
| 4 | Короткостроковий борг, % валового зовнішнього боргу | 42 | 39 | 23 | 21 | 20 |
| 5 | Короткостроковий зовнішній борг, % експорту тов. і послуг | 73 | 80 | 73 | 86 | 40 |
| 6 | Зовнішньоборгові виплати, % експорту товарів і послуг | 42 | 58 | 54 | 55 | 25 |
| 7 | Міжнародні резерви, % короткострокового зовнішнього боргу | 34 | 60 | 105 | 123 | 100 |
| 8 | Міжнародні резерви, % композитного критерію МВФ | * | 95 | * | 127 | 100 |
| 9 | Міжнародні резерви, місяців імпорту | 2,5 | 5,6 | 4,9 | 5,8 | 3,8 |
| 10 | Міжнародні резерви, % широкої грошової маси | 18 | 44,5 | 50,4 | 59,4 | 20 |
| 11 | Темп кумулятивної зміни РЕОК гривні за 3 роки: поточний і 2 попередні, % | -6 | 13,5 | -12,5 | -8,1 | ±10 |
| 12 | Чиста міжнародна інвестиційна позиція, % ВВП | -36,8 | -13,6 | -6,5 | -20,4 | -35 |
Джерело: авторська розробка, розрахунки за даними НБУ і Держстату України.
Сальдо поточного рахунку знаходилося в «червоній зоні» у 2013, 2024 і 2025 роках. Лише в 2020 р. сальдо було позитивним. Дефіцит поточного рахунку в 2025 р. сягнув 31,9 млрд дол. США або 14,9% ВВП. Без урахування реінвестованих доходів і грантів дефіцит поточного рахунку становив 43,5 млрд дол. або 20,3% ВВП. Відносно 2024 року дефіцит зріс майже удвічі. Кратне перевищення граничного показника сальдо поточних операцій і темпи його зростання сигналізують про наявність серйозних проблем із балансуванням валютно-фінансових потоків країни.
Основними складовими поглиблення дефіциту поточного рахунку стало збільшення дефіциту торгівлі товарами, скорочення доходів від оплати праці та зростання виплат за інвестиційними доходами. У 2025 р. надходження за статтею “оплата праці” зменшилися на 19,6%, тоді як виплати процентів і дивідендів зросли на 8,2%.
Дефіцит торговельного балансу за 2025 р. збільшився на 32% або на 18 млрд дол. США і досяг величини 56,8 млрд дол. При цьому на дефіцит торгівлі товарами припадала основна його частина – 51 млрд дол. Коефіцієнт покриття імпорту товарів експортом погіршився з 54% у 2024 р. до 43% у 2025 році.
Валовий зовнішній борг України, включаючи борг банків і нефінансових підприємств, становить нині близько 220 млрд дол. США і перевищує 100% ВВП (при гранично допустимому рівні 60% ВВП). Відношення зовнішнього боргу до експорту наблизилося до 400% з двократним перевищенням гранично допустимого показника. Це означає, що національна економіка не генерує достатнього обсягу валютних надходжень для безпроблемного обслуговування накопичених боргів.
Зовнішній борг банків і нефінансових підприємств під час війни повільно скорочувався, однак стрімко збільшувався державний борг. На нього припадає майже 70% валового зовнішнього боргу України. За 2025 рік зовнішній борг Уряду зріс на 45,3 млрд дол. Показово, що на співставну величину зовнішній борг Уряду збільшився за два попередні роки – на 48,6 млрд дол. США.
Як свідчать дані таблиці, більшість показників валового зовнішнього і короткострокового боргу знаходяться в червоній зоні, сигналізуючи про високі ризики порушення боргової та зовнішньої стійкості. Планові виплати в рахунок погашення і обслуговування зовнішнього боргу в 2024-2025 рр. вдвічі перевищували економічно безпечний рівень (25% експорту товарів і послуг).
Привертає увагу той факт, що високе зовнішньо-боргове навантаження і високі ризики платоспроможності держави співіснують з мінімальними ризиками для міжнародної ліквідності країни. Всі показники офіційних валютних резервів у 2024-2025 роках знаходилися в зеленій зоні. А чиста міжнародна інвестиційна позиція України, хоча і була від’ємною (фіксуючи перевищення зовнішніх зобов’язань над активами), мала помірні значення. Вперше за всю історію України в 2025 р. міжнародні резерви перевищили нормативне значення за композитним критерієм МВФ на 27%, забезпечуючи покриття 5,8 місяців імпорту.
Однак при аналізі різних показників зовнішньої стійкості України слід враховувати, що накопичені зовнішні зобов’язання резидентів в абсолютному вираженні перевищують обсяги валютних резервів НБУ в 3,5 разу. В таких умовах зовнішній борг України не створює безпосередніх загроз для платіжного балансу лише до тих пір, допоки утримується значний середній термін до погашення.
Таким чином, у даний час основними джерелами зовнішньої вразливості економіки є значний дефіцит зовнішньої торгівлі, і як наслідок – суттєвий дефіцит поточного рахунку, а також високі розміри накопичених боргових зобов‘язань у державному секторі.
Від початку війни дефіцит зовнішньої торгівлі демонструє стійкий тренд до погіршення і формує основний канал відтоку валюти. Цей дефіцит відображає як проблеми національного експорту (пов’язані з втратою потужностей, логістичними бар’єрами, скороченням сільгоспугідь), так і зростаючу імпортозалежність у сферах енергетики, оборонних закупівель, споживчих товарів. Зокрема, після інтенсифікації ворожих обстрілів зростали потреби в критичному імпорті для відновлення енергетичних об’єктів і забезпечення енергоресурсами.
У 2025 р. експорт товарів і послуг зменшився на 4,2%, а імпорт зріс на 16,4% відносно попереднього року. Суттєво зменшився експорт продовольчих товарів, аграрної сировини (на 8,7%) і мінеральних продуктів (на 5,4%). В розрізі окремих товарів найбільше скоротився експорт зернових культур (на 22,8%) і насіння олійних культур (на 30,4%). Експорт руд зменшився на 17,3%. З іншого боку, значними темпами зростав експорт товарів хімічної, легкої, деревообробної промисловості, будматеріалів.
У 2025 р. в доларовому вираженні експорт товарів і послуг складав лише 66% від обсягів 2021 р. У минулому році, внаслідок припинення дії «торговельного безвізу» ЄС, вперше від початку великої війни зменшилася частка ЄС в українському експорті (з 56,4% у 2024 р. до 54,1% у 2025 р.)
Зростання імпорту мало місце за більшістю товарних груп. Найвищі темпи приросту зафіксовано по групі «машин, устаткування, транспортних засобів» (+37,6% відносно 2024 р.). За оцінками фахівців Мінфіну імпорт оборонних товарів у минулому році збільшився на 39%. У частині імпорту, не пов’язаного з обороною, найшвидше зростав інвестиційний імпорт, переважно в частині енергетичного обладнання.
Імпорт споживчих товарів у 2025 р. вже перевищив довоєнний рівень. Головні товарні групи, що імпортуються – транспортні засоби і продукти харчування, частка яких у імпорті споживчих товарів підвищилася до 50%.
Притік прямих іноземних інвестицій без реінвестованих доходів у 2025 р. становив 1,4 млрд дол., а в 2024 р. – 1,1 млрд дол. Сальдо залучення портфельних інвестицій було від’ємним. З іншого боку, надходження боргових коштів до сектору державного управління в 2025 р. сягнуло 39 млрд дол. США.
Надходження міжнародної допомоги (включаючи гранти) до загального фонду бюджету в 2025 р. становило 52,3 млрд дол. США. Всього від початку війни до бюджету надійшло 167,6 млрд дол. фінансової допомоги. Основними кредиторами і донорами України стали ЄС (56,9 млрд дол.), країни-учасниці механізму ERA Loan (38,9 млрд), США (30,2 млрд), МВФ (13,4 млрд), Японія (9 млрд дол. США).
Тобто в Україні значний дефіцит поточного рахунку фінансується не ринковими потоками іноземного капіталу, а залученням офіційного фінансування. Іноземні позики і гранти дозволяють на деякий час покрити розриви платіжного балансу, але не усувають фундаментальних причин їх формування. Поряд з військовими діями і загальною нестабільністю, серед цих причин – низька конкурентоспроможність реального сектору та несприятливий інвестиційний клімат для іноземних інвесторів.
На приріст міжнародних резервів у 2025 році спрямовано 11,4 млрд дол. США зовнішньої допомоги. А нетто-інтервенції НБУ на валютному ринку (що також покривалися цією допомогою) за рік сягнули 36,2 млрд дол. Обсяг таких інтервенцій збільшився на 4% відносно 2024 року. Поглиблення дефіциту поточного рахунку та валютна лібералізація у виконанні НБУ закономірно збільшили попит на іноземну валюту і чинили тиск на міжнародні резерви України.
Валютні інтервенції НБУ спрямовувалися як на покриття дефіциту валюти за торговельними операціями, так і на виплату доходів за іноземними інвестиціями (9,8 млрд дол. за рік), та приріст готівкової валюти поза банками (8,1 млрд дол. США).
Отже, показники платіжного балансу та індикатори зовнішньої вразливості України засвідчують нестабільність зовнішньо-економічної позиції країни та сигналізують про високі ризики боргової чи валютної кризи у випадку обміління потоків міжнародної фінансової допомоги.
Для зменшення таких ризиків вже зараз Уряд України і бізнес повинні докладати значних зусиль у напрямку підвищення національної конкурентоспроможності та розширення експортного сектора, розвитку імпорто-замінних виробництв і створення стимулів для прямих іноземних інвесторів. Нагальними є виклики масштабної технологічної модернізації реального сектора у контексті впровадження технічних і екологічних стандартів ЄС.
При завершенні гострої фази війни необхідно буде реалізувати масштабні інвестиційні проекти модернізації української інфраструктури та логістики для розширення українського експорту в ЄС. При цьому акценти міжнародної економічної допомоги мають зміститися з покриття бюджетного дефіциту на активізацію приватних інвестицій та експортної діяльності.
Досягнення високих темпів зростання експорту і заміщення імпорту мають спиратися на нарощування виробництв з високою доданою вартістю. В даний час частка середньо- та високотехнологічної продукції в експорті промислової продукції з України складає близько 30%, тоді як середньому по ОЕСР – 55%. Важливими засобами подолання такого розриву є впровадження доступного кредитного фінансування для експортерів і становлення системи страхування військових ризиків. Пріоритетом мало б стати і надання підприємцям державної допомоги на дослідження та інновації у відповідності з правилами ЄС. Бажаними формами такої допомоги є прямі державні гранти, звільнення від оподаткування, зниження податкових ставок, виділення земельних ділянок, забезпечення доступу до пайового фінансування.У тривалій перспективі одним із засобів подолання дефіцитів платіжного балансу є прискоренезалучення іноземних продуктивних інвестицій з опорою на інструменти страхування та перестрахування військових ризиків і кредитів іноземним інвесторам у переробних галузях. Ці питання належать до компетенції Експортно-кредитного агентства України. Надалі слід підвищити й ефективність роботи агенції зі сприяння іноземним інвестиціям (UkraineInvest) шляхом трансформації її в єдиний центр для інвесторів та посилення можливостей регіональних відділень
Тетяна Богдан – директор з наукової роботи «Growford Institute»