Номінальна дохідність гривневих ОВДП у січні-липні 2021 р. зросла на 1,5 в.п. порівняно із середньою дохідністю за 2020 р. і становила 11,3% річних. У 2021 р. закріпилося також неприроднє співвідношення між рівнем ставок за ОВДП, облікової ставки НБУ і ставки за строковими депозитами (див. рисунок). Так, з травня до грудня 2020 р. різниця середньої ставки ОВДП і облікової ставки НБУ знаходилася в діапазоні 2,1% – 3,6% річних. В лютому 2021 р. така різниця досягла пікового значення – 5,5%. З того часу розрив між двома ставками, хоча й зменшився, але несуттєво – до 4,1% річних.
До листопада 2020 р. ставка за строковими депозитами банків у гривні була вищою від ставки державних облігацій (що відповідало класичним засадам функціонування фінансових ринків), але відтоді середня ставка ОВДП стала перевищувати депозитну. В червні-липні 2021 р. відрив ставки ОВДП від ставки банківських депозитів досяг колосальних значень – 4,1-4,2% річних (див. рисунок).
Зниження депозитних ставок у 2021 р. пояснюється надлишком ліквідності і нормальною реакцією банків на зменшення потреб у залученні коштів. Але одночасне асинхронне зростання ставок за ОВДП суперечить економічній логіці. Чому надлишок ресурсів у банках не тисне на ринок ОВДП і не спричиняє зниження ставок за державними облігаціями за аналогією із ставками за банківськими депозитами? Вочевидь стрибки рівнів ставок і аномальні співвідношення між різними видами ставок свідчать про збої у трансмісійному механізмі монетарної політики та відсутність здорової конкуренції серед інвесторів на ринку ОВДП.