Попри прискорення динаміки цін на продовольство річні темпи інфляції продовжують знижуватись, що збільшує загрозу потрапляння економіки у пастку дефляції.
За даними Держстату, у квітні 2020 року рівень цін споживчого ринку відносно березня зріс на 0,8%(другий місяць поспіль), що менше відповідного показника попереднього року (місячний рівень інфляції у квітні 2019 р. становив 1,0%).
Найбільший вплив на місячний рівень інфляції у квітні мало подорожчання продуктів харчування і безалкогольних напоїв на 2,1% (граф. 1) – внесок становив близько 1 п. п.
Згідно з офіційною статистикою, ціни на хліб і хлібопродукти (включно з крупами) у квітні підвищились на 2,3% (в березні – на 1,1%), фрукти – на 12,8% (3,9%), овочі – на 4,3% (1,7%), цукор – на 4,8% (2,9%), м’ясо і м’ясопродукти – на 0,9% (-0,3%), яйця – на 9,4% (-12,3%) тощо.
Попри те, що офіційні показники зростання цін на продовольство у квітні 2020 року перевищують відповідні значення чотирьох попередніх років, проблема достовірності статистики залишається невирішеною.
Має місце колізія, коли декілька державних інституцій (Держстат, НБУ, АМКУ) оприлюднюють різні дані щодо зміни цін на ті самі товари. Це підриває довіру до національної статистики, а отже Держстату доцільно було б провести консультації зі згаданими установами і надати офіційні роз’яснення.
Окрім продуктів харчування у квітні подорожчали тютюнові вироби на 1,8%, фармацевтична продукція на 2,7%, одяг і взуття на 0,4%, побутова техніка на 1,5%, автомобілі на 2,3% (сумарний внесок до загального рівня інфляції становив 0,3 п. п.).
Визначальним чинником підвищення цін на більшість цих товарів була девальвація гривні, вплив якої переважив антиінфляційний тиск з боку зниження попиту.
Незважаючи на девальвацію гривні у квітні різко прискорилось падіння цін на паливо до 9% (порівняно з 1,7% у березні), що було зумовлено обвалом світових цін на нафту (граф. 2).
У березні ціна нафти Brent впала з 50 до 25 дол. за барель і за підсумками квітня (попри значну волатильність), фактично, залишилася на тому ж рівні. Ціна на нафту URALS у квітні опускалась до 15 дол./бр., а вартість нафти WTI набувала навіть від’ємних значень.
Зменшення вартості житлово-комунальних послуг загалом на 3,2% (граф. 1) було зумовлене зниженням тарифів на природний газ для населення на 11,9%, а також гарячу воду і опалення – на 5,3%. Причиною цього стало падіння цін на газ на європейському ринку: вартість газу на німецькому хабі TTF (до якого “прив’язані” тарифи Нафтогазу) з початку року знизилась на 54%, в річному вимірі – на 60%.
Зниження цін за категорією “різні товари і послуги” у квітні на 3% (граф. 1) відбулося за рахунок товарів для особистого догляду після вщухання ажіотажного попиту.
Вартість послуг готелів, ресторанів, перукарень не змінилася внаслідок закриття зазначених закладів на карантин.
У підсумку, протягом січня-квітня 2020 року (згідно з даними Держстату) споживчі ціни зросли лише на 1,5%.
Річний рівень інфляції (місяць до відповідного місяця попереднього року) у квітні знизився до 2,1% з 2,3% у березні. З початку року темпи інфляції уповільнились майже вдвічі (на 2 п. п.), продовживши тенденцію, що триває з вересня 2019 року (граф. 3).
Визначальними чинниками уповільнення темпів інфляції були такі процеси:
- стрімка ревальвація гривні у другому півріччі 2019 р. внаслідок жорсткої процентної політики НБУ (наразі антиінфляційний ефект від ревальвації можна вважати вичерпаним);
- зниження світових цін на енергоносії, вплив якого, навпаки, посилився у березні-квітні.
До вищезазначених антиінфляційних чинників слід додати різке погіршення споживчих настроїв населення.
За даними агенції Info Sapiens, Індекс споживчих настроїв у березні 2020 різко зменшився до рівня квітня 2019 р. (місяць президентських виборів). Найбільше падіння було зафіксоване за індексами оцінки та очікувань особистого доходу, а також розвитку економіки у найближчий рік.
Дефляція цін виробників промислової продукції триває вже пів року (граф. 3), зокрема у квітні 2020 річні темпи приросту становили “мінус” 2,6%.
Оновлений прогноз Уряду, закладений у розрахунки бюджету, передбачає зростання споживчих цін у 2020 на 11,6%, прогноз НБУ – 6%, МВФ – 7,7%. Найбільш вірогідним з-поміж зазначених прогнозів, з огляду на баланс ризиків, вбачається прогноз НБУ.
Головним ризиком, реалізація якого може значно прискорити темпи інфляції, є можливість істотної девальвації гривні внаслідок різкого скорочення надходжень від експорту (зокрема руди і металів) і трудових мігрантів.
Крім того, може відбутися подорожчання деяких видів продовольства (зокрема борошна і хліба) через надмірний експорт зернових.
Натомість, основним дефляційним ризиком є зниження платоспроможного попиту внаслідок скорочення заробітних плат і зростання рівня безробіття.
У разі реалізації цього ризику (разом з підтриманням відносної стабільності на валютному ринку) темпи інфляції за підсумками 2020 можуть бути значно нижчими, ніж прогноз НБУ.
Однак, Національний банк, очевидно, не вбачає у цьому проблеми, оскільки облікова ставка (8%) майже у 4 рази перевищує поточний рівень інфляції і під цим кутом зору є найвищою ставкою центрального банку у світі.
І тут важливо враховувати наслідки. Попри те, що низька інфляція сприймається суспільством як благо, зворотним боком цього є зниження ділової активності та недоотримання доходів бюджету. А це, у свою чергу, загрожує втратою робочих місць і скороченням заробітних плат.
У разі потрапляння економіки у пастку дефляції слова Голови НБУ про те, що “ліки не повинні бути гіршими за хворобу” можуть набути цілком іншого забарвлення.
Автор: Михайло Джус, завідувач відділу грошових ринків.