Вагомим компонентом програми післявоєнного відновлення України має стати полегшення боргового навантаження або списання частини зовнішнього державного боргу, величина якого вже досягла 60 млрд. доларів. Однак, на відміну від останніх прецедентів післявоєнного списання боргів Іраку, Афганістану та Боснії Паризькому клубу кредиторів, Україна потребуватиме апробації складніших механізмів, які стосуватимуться євро-облігаційних позик і кредитів міжнародних фінансових організацій.
Весною 2003 року після повалення режиму С.Хусейна зовнішній борг Іраку сягав 130 млрд дол. США, а його переважна частина була сформована перед офіційними двосторонніми кредиторами – 109,9 млрд дол. Зниження боргового навантаження до стійкого рівня стало одним з пріоритетів діяльності міжнародної коаліції в рамках зусиль з післявоєнної відбудови економіки Іраку, його крокування шляхом демократії та стійкого розвитку.
Уряди США, Франції та Німеччини виступили з політичною заявою щодо необхідності скорочення іракського боргу Паризькому клубу кредиторів заради процвітання цієї країни. Нагадаємо, що Паризький клуб є організацією офіційних двосторонніх кредиторів, у віданні якої знаходяться кредити, надані урядами, держустановами та банками в рамках міжурядових угод, включаючи комерційні кредити під урядові гарантії. За наслідками проведеної роботи в листопаді 2004 р. Паризький клуб погодив списання 80% боргів Іраку в сумі понад 40 млрд дол. США. При цьому надходження від донорів до фонду відбудови Іраку (IRRF) частково використовувалися для покриття бюджетних витрат урядів-кредиторів на списання іракського боргу.
Проблема реструктуризації зовнішнього державного боргу набуває все більш чітких обрисів і для України. Після драматичного падіння ВВП внаслідок воєнних дій розмір державного і гарантованого державою боргу України на кінець 2022 р. може сягнути 85% ВВП. Станом на 31.03.2022 р. сума державного боргу України вже становила 96,8 млрд дол. США або 2,83 трлн грн., а частка зовнішнього боргу перевищувала 60%.
При цьому в структурі зовнішнього державного боргу переважали компоненти зобов’язань за євро-облігаційними позиками і перед міжнародними фінансовими організаціями (МФО). Так, із загальної суми прямого зовнішнього боргу в сумі 50,4 млрд. дол. США на заборгованість за цінними паперами на зовнішньому ринку припадало 45,2% (22,8 млрд. дол.), а на заборгованість перед МФО – 39,7% (20,0 млрд. дол.) (див. таблицю). Крім того, сума зовнішнього гарантованого боргу досягала 8,8 млрд дол., основна частина якого пояснювалася накопиченими боргами перед МФО – 6,2 млрд дол. США.
В той же час заборгованість України перед офіційними двосторонніми кредиторами становила лише 2,9% прямого зовнішнього боргу України (1,5 млрд. дол.), а заборгованість перед іноземними банками та фінустановами – 3,5% (1,8 млрд. дол.).
Таблиця
Зовнішній державний борг України станом на 31.03.2022, млрд дол.США
| Показники | млрд дол.США |
| Загальна сума державного та гарантованого зовнішнього боргу | 59,2 |
| Прямий зовнішній борг | 50,4 |
| 1) за позиками, одержаними від МФО | 20,0 |
| Міжнародний банк реконструкції та розвитку | 6,6 |
| Міжнародний Валютний Фонд | 5,7 |
| Європейський Союз | 5,6 |
| Європейський Інвестиційний Банк | 1,7 |
| Європейський банк реконструкції та розвитку | 0,4 |
| 2) за позиками, одержаними від органів управління іноземних держав | 1,5 |
| 3) за позиками, одержаними від іноземних комерційних банків, інших фінансових установ | 1,8 |
| 4) за випущеними цінними паперами на зовнішньому ринку | 22,8 |
| ОЗДП 2013 року | 3,0 |
| ОЗДП 2015 року | 7,6 |
| ОЗДП 2017 року | 3,0 |
| ОЗДП 2018 року | 2,4 |
| ОЗДП 2019 року | 1,1 |
| ОЗДП 2020 року | 4,0 |
| ОЗДП 2021 року | 1,8 |
| 5) борг, не віднесений до інших категорій | 4,4 |
| Міжнародний Валютний Фонд | 4,4 |
| Гарантований зовнішній борг | 8,8 |
| 1) за позиками, одержаними від МФО | 6,2 |
| Міжнародний Валютний Фонд | 5,0 |
| Міжнародний банк реконструкції та розвитку | 0,5 |
| Європейський банк реконструкції та розвитку | 0,3 |
| 2) за позиками, одержаними від іноземних комерційних банків, інших фінансових установ | 1,0 |
| 3) за випущеними цінними паперами на зовнішньому ринку | 1,5 |
| 4) борг, не віднесений до інших категорій | 0,1 |
Джерело: Міністерство фінансів України.
Проектуючи події на майбутнє, можна сподіватися що післявоєнна реструктуризація зовнішнього державного боргу України відбуватиметься на умовах, співставних з умовами для Іраку, Боснії та Афганістану. Але спиратися вона повинна на активну політичну підтримку наших міжнародних партнерів (США, Великобританії, ЄС, МФО та ін.) і проведення значної дипломатичної роботи українськими відомствами.
Для звільнення української держави від тягаря надмірних боргів і переспрямування ресурсів на відбудову економіки та підвищення її продуктивного потенціалу переговори щодо реструктуризації повинні фокусуватися на питаннях списання суттєвої частини зовнішнього суверенного боргу. Але принциповим моментом є те, що гіпотетичне звернення Уряду України до Паризького клубу чи інших двосторонніх офіційних кредиторів не забезпечить очікуваного полегшення боргового навантаження.
Сума прямого боргу України перед двосторонніми кредиторами нині складає лише 1,5 млрд дол. США. В той же час багатостороннім кредиторам – МФО – Україна заборгувала 26,2 млрд дол. за прямими і гарантованими позиками, в тому числі 15 млрд дол. Міжнародному валютному фонду (МВФ), 7 млрд дол. Міжнародному банку реконструкції та розвитку (МБРР), 5,6 млрд дол. ЄС і 1,8 млрд дол. Європейському інвестиційному банку (ЄІБ). При цьому стандартні підходи до реструктуризації боргу не передбачають списання чи перенесення термінів сплати за кредитами багатостороннім офіційним кредиторам (МФО).
На мій погляд, дієва та всеохоплююча програма зменшення боргового навантаження України повинна передбачати відхід від стандартних практик і списання більшої частини заборгованості міжнародним організаціям. Корисним у даному відношенні є досвід впровадження Ініціативи щодо бідних країн, переобтяжених боргом (HIPC-Initiative) та Багатосторонньої ініціативи з полегшення тягаря заборгованості (MDR-Initiative).
Highly-Indebted Poor Countries Initiative (HIPC-Initiative) була започаткована у 1996 р. МВФ і Світовим банком як спеціальна програма полегшення боргового навантаження та проведення реформ у країнах-позичальницях. На відміну від попередніх програм, за Ініціативою НІРС всі кредитори мали приймати участь у вирішенні боргових проблем позичальників; а до складу боргів, що підпадали під дію коригуючих механізмів, включалася і заборгованість перед МФО. За ініціативою НІРС, ступінь зниження поточної дисконтованої вартості боргу міг досягати 80%.
У 1999 р. до ініціативи було внесено корективи і започатковано Enhanced Highly-Indebted Poor Countries Initiative – поглиблену ініціативу щодо бідних країн, переобтяжених боргом. Цільові показники боргового навантаження було визначено на рівні 150% річного експорту для поточної дисконтованої вартості боргу та 15-20% експорту для платежів з погашення і обслуговування зовнішнього боргу. Було посилено також взаємозв’язок між списанням боргу та інвестуванням внутрішніх ресурсів в програми подолання бідності. Ступінь списання боргу було підвищено до 90%.
Згідно із стандартними вимогами, країна може претендувати на включення до програми НІРС або MDRI, якщо вона задовольняє таким умовам: а) є країною з низьким рівнем доходів за класифікацією Світового банку; б) є позичальником Міжнародної Асоціації Розвитку і не отримує кредитів МБРР. Україна не задовольняє цим умовам, а тому не може скористатися стандартною процедурою для включення до ініціативи HIPC-MDRI.
У даний момент 37 країн світу, серед них 31 – африканська країна, пройшли процедури зниження боргового навантаження за правилами ініціатив HIPC та MDRI. Величина списання боргу для цих країн перевищила 100 млрд дол. США. Такі витрати зазвичай покриваються МВФ і Світовим банком за рахунок власних ресурсів, а також покладаються на уряди-кредитори.
Україна, з огляду на руйнування і жертви, понесені внаслідок війни, та з урахуванням викликів післявоєнного відновлення економіки повинна отримати такі ж пільги, як і 37 країн групи HIPC-MDRI. А механізми полегшення боргового навантаження чи списання боргів повинні поширюватися на зобов’язання української держави перед МФО, включаючи МВФ і Світовий банк. У такому випадку при списанні 70-80% заборгованості України перед МФО сумарний зовнішній борг держави зменшиться на суму близько 20 млрд доларів.
Іншим компонентом зовнішнього боргу України, що має бути включено до програми реструктуризації, є заборгованість за облігаційними позиками в сумі 22,8 млрд дол. США. Основоположним принципом реструктуризації цього виду боргу має бути застосування знижок (haircuts) до номінальної суми боргу або поточної дисконтованої вартості боргових плат.
Проведення діалогу з інвесторами в облігації зовнішньої позики України потребує дипломатичної підтримки урядів-партнерів та МФО. При цьому Уряд України має акцентувати увагу на тому, що з огляду на надмірний рівень боргового навантаження та гостроту економічних проблем України, гарантувати кредиторам хоча б часткове задоволення їх вимог може тільки застосування знижок або зменшення поточної дисконтованої вартості боргових платежів.
У міжнародній практиці реструктуризації зовнішніх боргів приватним кредиторам після 1998 року розмір дисконту до номінальної суми боргу, що підпадав під реструктуризацію, досягав 50% на Сейшелах, 56,3% в Молдові, 59,3% у Сербії і Чорногорії, 68,6% в Еквадорі та 81,5% в Іраку (IMF, Sovereign Debt Restructurings 1950–2010: Concepts, Literature Survey, and Stylized Facts). Найбільш суттєві знижки у термінах поточної дисконтованої вартості боргових платежів мали місце в: Молдові (2002) – 36,9%;
Еквадорі (1998) – 38,3%;
Росії (1998) – 50,8%;
Домініці (2003) – 54%;
Кот-д’Івуар (2009) – 55,2%;
Сейшелах (2009) – 56,2%;
Молдові (2002) – 56,3%;
Еквадорі (2009) – 67,7%;
Сербії та Чорногорії (2000) – 70,9%;
Аргентині (2001) – 76,8%;
Іраку (2004) – 89,4%.
У 1989 р. було прийнято План Брейді – програму реструктуризації суверенного боргу неплатоспроможних країн, що розвиваються. Дана програма визначала систему заходів, спрямованих на зниження боргового навантаження в країнах, які опинилися в стані боргової кризи. Комерційним кредиторам пропонувалося прийняти погоджений рівень зниження боргового тягаря в обмін на отримання ліквідних і надійніших фінансових інструментів – брейді-облігацій. Брейді-облігації мали термін погашення до 30 років і гарантувалися безкупонними облігаціями Казначейства США.
Брейді-облігації мали кілька видів, одним з яких були дисконтні облігації. Вони емітувалися із знижкою до початкової вартості боргу й мали плаваючу відсоткову ставку. Реструктуризація боргу через емісію дисконтних облігацій надавала можливість знизити боргове навантаження через зменшення номінальної суми боргу, як правило, на 30-50%. «План Брейді» передбачав також можливість дострокового викупу боргових зобов’язань позичальника за цінами вторинного ринку та проведення конверсії боргу на акціонерний капітал.
У 1990-1999 роках планом Брейді скористалися Аргентина, Бразилія, Болгарія, Коста Ріка, Домініканська Республіка, Еквадор, Кот д’Івуар, Йорданія, Мексика, Нігерія, Панама, Перу, Філіппіни, Польща, Росія, Уругвай, Венесуела, В’єтнам.
У 1994 р. за цим планом було реструктуровано зовнішню заборгованість Польщі обсягом 14,4 млрд. дол. США та Болгарії обсягом 8,3 млрд. дол. Кредиторам було запропоновано обміняти їх боргові вимоги за одним із варіантів – достроковий викуп за ціною 25% від номіналу або обмін на 30-річні дисконтні облігації з дисконтом у 50%. У 1997 р. Уряд В’єтнаму уклав угоду з комерційними банками щодо реструктуризації 797 млн. дол. США боргу шляхом сек’юритизації та викупу на ринку з дисконтом 56%.
За аналогом до плану Брейді Україна повинна отримати можливість реструктурувати свій борг за облігаціями зовнішньої позики, здійснивши їх обмін на нові цінні папери з дисконтом у 50-60% до номіналу первинних облігацій. Такий підхід дозволить кредиторам отримати хоча б частину вкладених коштів (як альтернативу 100% втратам), а Уряду України зменшити суму заборгованості за зовнішніми облігаціями на суму 12-13 млрд дол. США.
В цілому реструктуризація зовнішнього державного боргу через проведення операцій зниження боргового навантаження є запорукою успішного післявоєнного відновлення економіки України. Саме вона дозволить звільнити бюджет України від непродуктивних витрат і спрямовувати кошти міжнародної економічної допомоги на відновлення інфраструктури, соціальної сфери та впровадження програм розвитку економіки. А головними складовими програми реструктуризації зовнішнього боргу України, як ми з’ясували, мають стати списання частини заборгованості перед МФО за прикладом ініціатив HIPC і MDR, а також обмін облігацій зовнішньої позики України на нові цінні папери з дисконтом 40-50% до номіналу існуючих облігацій.
