Фінансування гуманітарної сфери: втрати працюючим і подарунки обраним?
Замість вирішення фундаментальної проблеми воєнного часу – забезпечення функціональності соціально-гуманітарної сфери та запобігання поширенню бідності серед її працівників, влада надає перевагу реалізації точкових заходів і гучних піар-проектів.
Соціально-гуманітарна сфера у воєнний час зіткнулася із значним скороченням бюджетного фінансування, як у реальному, так і відносному вимірах. Обсяг видатків Зведеного бюджету на розвиток людського капіталу і соціальне забезпечення скоротився з 17% ВВП у 2021 р. і 19% у 2022 р. до 12,6% ВВП у січні-вересні 2025 р. На 2026 р. проектом бюджету передбачається збільшення видатків на 1,1 відс. п. ВВП, але і в такому разі вони будуть на 3,3 відс. п. ВВП меншими від 2021 р.
Діаграма 1. Реальні темпи приросту бюджетного фінансування соціально-гуманітарної сфери в січні-вересні 2022-2025 рр. у % 2021 р.
Джерело: розраховано автором за даними веб-порталу бюджету для громадян і Держстату України.
Щодо окремих складових забезпечення соціально-гуманітарної сфери, то фінансування охорони здоров‘я в січні-вересні 2025 р. реально зменшилося на 16% відносно аналогічного періоду 2021 р., фінансування освіти – на 25%, духовного і фізичного розвитку – на 30% (Діагр. 1). Показово, що фінансування вищої та фахової перевищої освіти із загального фонду бюджету реально зменшилося на 44%. Навіть програми соціального захисту і забезпечення (при введенні нових програм для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), ветеранів та інвалідів війни) було скорочено на 2%.
Від початку повномасштабного вторгнення помітно зменшилися і відносні обсяги фінансування вказаних галузей. Так, видатки на освіту зменшилися з 5,7% ВВП у 2021 р. до 4,1% ВВП у січні-вересні 2025 р. (Діагр. 2). Основний тягар скорочення бюджетного фінансування припадав на загальну середню освіту – зменшення на 0,9 відс. п. ВВП відносно 2021 р. Видатки на охорону здоров’я після збільшення з 3,7% ВВП у 2021 р. до 4,1% у 2022 р. надалі зменшилися до 2,8% ВВП у січні-вересні 2025 р. Скорочення переліку та якості медичних послуг в державних закладах охорони здоров’я при масових пораненнях людей на фронті та в тилу набуло рис соціально-небезпечного феномену.
Діаграма 2. Відносні показники видатків Зведеного бюджету
на соціально-гуманітарні галузі в 2021-2025 роках у % до ВВП
Джерело: розраховано автором за даними веб-порталу бюджету для громадян і Держстату України.
Видатки на соціальний захист і забезпечення в січні-вересні 2025 р. знизилися до 5,2% ВВП, суттєво відстаючи від показників 2021 р. і перших років війни. Максимальний рівень фінансування за цим напрямком було зафіксовано в 2022 р. – 8,7% ВВП. У 2023-2025 рр. відносні обсяги фінансування знижувалися під впливом доволі високої інфляції та непроведення індексації багатьох видів соціальних виплат і допомог. Крім того, з 2024 р. введено більш жорсткі умови виплат для ВПО.
Cкорочення бюджетного фінансування соціально-гуманітарної сфери напряму відображалося на розмірах заробітних плат її працівників. На Діаграмі 3 зображено середню номінальну зарплату в освіті, охороні здоров’я, мистецтві та спорті у вересні 2025 р., яка становила від 63% до 73% середньої в економіці.
Середня зарплата в галузі освіти у вересні становила 16,9 тис. грн, а охорони здоров’я – 18,5 тис. грн. У той же час за розрахунками Мінсоцполітики, фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у червні 2025 р. дорівнював 11,5 тис грн. Це означає, що при наявності у сім’ї працівників соціально-гуманітарної сфери хоча б одного утриманця, така сім’я опиняється за межею прожиткового мінімуму.
Діаграма 3 відображає і темпи падіння реальної заробітної плати у галузях соціально-гуманітарної сфери (за індексом цін на продукти харчування) відносно вересня 2021 р. При зростанні середньої реальної зарплати по економіці на 4% (за жовтень 2021 – вересень 2025 р.) у всіх аналізованих галузях мало місце падіння реальних зарплат. Так, в освіті у вересні 2025 р. реальна зарплата була майже на четвертину меншою, ніж у вересні 2021 р. У мистецтві і спорті темпи падіння сягнули 19%, а в охороні здоров’я – 4%.
Діаграма 3. Порівняння середньої зарплати у галузях соціально-гуманітарної сфери із середньою по економіці (вересень 2025 р.) та темпів зростання реальної зарплати у цих галузях до вересня 2021 р.
Джерело: розраховано автором за даними Держстату України.
З початку війни Уряд проводить індексацію пенсій за віком, але індексація соціальних допомог і зарплат здебільшого не проводиться. Водночас реальна величина фіксованої величини неіндексованих зарплат і допомог протягом жовтня 2021 – вересня 2025 р. зменшилася на 39% при підрахунку за офіційним ІСЦ та на 44% при підрахунку за індексом цін на продукти харчування. Це вказує на суттєве падіння купівельної спроможності та поширення бідності серед працівників різних галузей бюджетної сфери.
Для оцінки показників оплати праці в соціально-гуманітарній сфері України відносно інших видів економічної діяльності ми спиралися на дані Держстату України і Євростату. Ми ставили за мету порівняти рейтинги різних галузей за рівнем середньої зарплати у 27 країнах ЄС і в Україні. Результати проведеного аналізу відображено в таблиці.
Представлені дані наочно демонструють занижений рівень оплати праці в галузях розвитку людського капіталу України відносно інших галузей. Це стало наслідком як пріоритетного використання ресурсів на обороні потреби під час війни, так і дискримінаційного ставлення суспільства до цих галузей упродовж десятирічь.
В Україні галузі освіти, мистецтва, охорони здоров’я характеризуються найнижчим рівнем оплати праці серед усіх видів економічної діяльності. Саме тому вони займають найнижчі місця (15-те, 16-те і 17-те) у рейтингу галузевої оплати праці. На противагу цьому, в 27 країнах ЄС праця людей у цих галузях оцінюється більш достойно і самі галузі займають середні місця у рейтингу оплати праці. Так, за рівнем середньої зарплати галузь охорони здоров’я та надання соціальної допомоги в цілому по 27 країнам ЄС займає 6-те місце з 17-ти, а галузь освіти – 7-ме місце (див. табл.).
Таблиця. Рейтинги видів економічної діяльності в Україні та в ЄС-27 за рівнем оплати праці (рейтинг 1 – найвища середня зарплата в галузі, рейтинг 17 – найнижча зарплата)
| Вид діяльності | Рейтинг в Україні | Рейтинг в ЄС |
| Інформація та телекомунікації | 1 | 2 |
| Фінансова та страхова діяльність | 2 | 1 |
| Держуправління й оборона; обов’язкове соцстрахування | 3 | 16 |
| Постачання електроенергії, газу, пари і кондиц.повітря | 4 | 3 |
| Добувна промисловість і розроблення кар’єрів | 5 | 5 |
| Професійна, наукова та технічна діяльність | 6 | 4 |
| Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотрансп. засобів | 7 | 14 |
| Надання інших видів послуг | 8 | 15 |
| Переробна промисловість | 9 | 8 |
| Транспорт, складське господарство, поштова діяльність | 10 | 10 |
| Операції з нерухомим майном | 11 | 9 |
| Будівництво | 12 | 11 |
| Водопостачання; каналізація, поводження з відходами | 13 | 12 |
| Тимчасове розміщення й організація харчування | 14 | 17 |
| Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги | 15 | 6 |
| Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок | 16 | 13 |
| Освіта | 17 | 7 |
Джерело: розрахунки автора за даними Євростату і Держстату України.
Скорочення реального бюджетного фінансування та реальних заробітних плат у публічному сегменті соціально-гуманітарної сфери України вже викликали і в майбутньому викликатиме низку негативних наслідків.
По-перше, це посилення моральних і фізичних страждань працівників цієї сфери під час війни, збільшення масштабів бідності серед працюючих, погіршення якості медичних і освітніх послуг для населення. В довгостроковому плані це призводить до нижчої продуктивності праці в економіці, передчасної смертності людей та зниження якості людського капіталу.
По-друге, це збереження негативної динаміки зовнішньої міграції. ООН оцінює кількість українських мігрантів від початку війни на рівні 6,9 мільйонів чоловік. Зниження безпекових ризиків в Україні з часом не стимулюватиме українців повертатися додому, якщо розміри їхньої оплати праці в Україні не дотягуватимуть до рівня соціальних допомог чи мінімальної оплати праці в ЄС.
Внаслідок суттєвого погіршення умов праці від початку війни спостерігається скорочення чисельності штатних працівників в освітніх закладах, установах культури та охорони здоров‘я. Згідно з даними Держстату за 4 роки (до жовтня 2025 р.) кількість зайнятих у галузі освіти зменшилася на 192 тис. чоловік або на 17% від довоєнного рівня, охорони здоров’я – на 138 тис. осіб або на 19%, а в галузі мистецтва, спорту та відпочинку – на 17 тис. осіб або на 14%.
На жаль, тиск накопичених проблем соціально-гуманітарної сфери не спонукає українську владу до їх системного вирішення, а заохочує до щедрої роздачі подарунків споживачам деяких соціальних, освітніх і медичних послуг.
Після 3-х з половиною років виснажливої війни влада, нарешті, звернула увагу на вчителів шкіл та деякі групи лікарів. В бюджеті 2026 року планується виділити 41,8 млрд грн на індексацію зарплат педпрацівникам загальної середньої освіти на 30% з січня 2026 р. і ще на 20% з вересня 2026 р. Бюджетом передбачено і 5,1 млрд грн на індексацію зарплат лікарів первинної та екстреної медичної допомоги.
Однак вчителі шкіл навіть після індексації зарплат у вересні 2026 матимуть середню заробітну плату на рівні 25,8 тис. грн, що навіть не дотягує до нинішньої середньої по економіці. Слід вказати і на те, що у вересні 2025 р. середня зарплата в освіті ледь перевищувала 400 дол. США на місяць, а через рік (після індексації) можливо становитиме 560 дол. на місяць. Вказані суми, вочевидь, суттєво відстають від 4000 доларів на місяць, обіцяних вчителям відомим топ-політиком напередодні виборів 2019 р.
Останні місяці нинішнього року відзначилися валом піар-ініціатив, які вестимуть до погіршення загальної ситуації у соціально-гуманітарній сфері України при задобрюванні владою значної частини електорату чи обраних верств населення.
До проблемних з точки зору економічної ефективності та соціальної справедливостіпрограм слід віднести:
- 1 тис. грн зимової підтримки для всіх українців (більше 10 млрд грн бюджетних витрат);
- безкоштовні подорожі Укрзалізницею до 3 тис. км (17 млрд грн втрат компанії з їх покриттям із бюджету);
- «реформа» харчування школярів (13,8 млрд грн витрат бюджету);
- забезпечення житлом громадян за програмою єОселя, крім житла ВПО (11,4 млрд грн);
- «заходи з демографічного розвитку» (24,5 млрд грн), що передбачають: а) збільшити розмір допомоги за вагітністю і пологами незастрахованим (1,1 млрд грн); б) підвищити одноразову виплату при народженні дитини до 50 тис. грн (6,8 млрд грн); в) збільшити допомогу по догляду за дитиною до 7 тис грн (6,5 млрд грн); г) запустити програму “єЯсла” по догляду за дитиною від 1 до 3-х років (8,9 млрд грн); д) ввести одноразову допомогу учням І класів “Пакунок школяра” (1,2 млрд грн).
Бентежить і те, що такі «забави», за задумом їх творців, мають відбуватися на тлі погіршення ситуації на лінії бойового зіткнення і незадовільного покриття матеріально-технічних потреб ЗСУ, а також відсутності стабільної військової та економічної підтримки України міжнародними партнерами.
За словами Р. Підласи військові видатки України з урахуванням зовнішньої допомоги в 2025 р. становитимуть 106 млрд дол. США. А в 2026 році влада планує довести їх до 120 млрд дол. США, включаючи 60 млрд дол. міжнародної допомоги. Фактичні витрати міжнародних партнерів на надання військової допомоги Україні зараз є меншими: за останній рік вони становили 42,2 млрд євро або 49,4 млрд дол. США.
Але і при отриманні щороку 40-60 млрд доларів зовнішньої допомоги наш військовий бюджет драматично відстає від військового бюджету агресора – понад 200 млрд дол. США (з урахуванням пільгових кредитів банків ВПК росії та розконсервації старих запасів зброї).
За логікою речей, будь-яка держава, борючись за виживання з більш ресурсним і скаженим сусідом, не повинна дозволяти собі роздавати «вертолітні» гроші населенню чи ініціювати дорогі соціальні програми з мінімальною суспільною користю. На жаль, логіка чи здоровий глузд не завжди інтегровані у практику державного управління України. Надалі для збереження української держави необхідно сконцентрувати всі наявні ресурси на проведенні ефективних військово-оборонних дій проти агресора і забезпеченні функціонування соціально-гуманітарної сфери як основи майбутнього розвитку країни.
Тетяна Богдан – директор з наукової роботи «Growford Institute»