Одна з системних вад державної податкової політики в Україні полягає у тому, що новели вітчизняного податкового законодавства часто не мають практичних механізмів їх реалізації, зокрема, в частині адміністрування податків.
Тут слід мабуть нагадати прописну істину: якщо податки є відбиттям економічних відносин, то система їх адміністрування, в свою чергу, проекцією моделі кожного окремо взятого податку на сферу управління.
Очевидно, що вітчизняні законодавці забувають або не знають про це, а тому створюють проблеми на рівному місці усім – собі, податківцям, сумлінним платникам податків. У нас і так життя складне й трагічне, то може все-таки не потрібно самим собі його ще додатково ускладнювати?
А таке часто-густо трапляється, коли певні нововведення не відповідають реаліям життя, існуючим можливостям та об’єктивним обмеженням.
На практиці це призводить нагромадження мертвонароджених чи погано працюючих норм законодавства, які створюють великі проблеми як платникам податків, так і податковим органам. Через рік чи два такої практики найкращі ідеї та новації дискредитуються в очах суспільства, що створює підґрунтя для підриву довіри до дій держави в обличчі уряду.
Прикладів таких податкових новацій, які не мали чи дотепер не мають адекватних управлінських механізмів, що дозволяють повноцінно втілити задум в життя, можна навести багато, але зупинимось на найбільш показових історіях.
Першою на думку спадає найбільш значуща з них ситуація зі статтею 39 Податкового кодексу України, яка визначає систему контролю за так званими контрольованими операціями з пов’язаними особами. Автор цих рядків неодноразово звертав увагу на те, зокрема останній раз тут, що ускладнення системи податкового адміністрування, пов’язане з імплементацією цих норм трансфертного ціноутворення для країн ОЕСР, для вітчизняної практики оподаткування є передчасним і не матиме очікуваного фіскального ефекту для державного бюджету.
За майже дев’ять років існування системи контролю за контрольованими операціями всі могли переконатись у тому, що так і сталося. Це засвідчують відповідні звіти про діяльність ДПС у цій сфері, що є у відкритому доступі. На жаль, такі застереження ніколи не сприймались адептами трансфертного ціноутворення, а їхні дії відбуваються за принципом “бачу ціль – не бачу перешкод”.
Тому хочу звернути увагу таких новаторів на дослідження групи вчених, в якому всебічно розглядається кейс Чилі із впровадження системи контролю за трансфертним ціноутворенням.
Для нас ця країна цікава ще й тому, що ПДВ в обох країнах основне джерело надходжень державного бюджету: близько 40% у Чилі, в середньому 35% – в Україні.
Отже, у цьому дослідженні прямо зазначається, що ця реформа була неефективною в частині зменшення масштабів переміщення прибутків міжнародних груп компаній та не сприяло збільшенню податкових надходжень! Окремий аспект розглянутої проблеми стосується індустрії податкових посередників, що стала “головним бенефіціарієм впровадження системи контролю за трансфертним ціноутворенням” (!).
Зокрема, у дослідженні зазначається, що у дванадцять раз зросла кількість податкових консультантів, які працюють в аудиторських компаніях великої четвірки на ринку цієї країни. Бенкет, як завжди, був за рахунок корпорацій, які для того, щоб відповідати вимогам законодавства, змушені були оплачувати послуги податкових консультантів, і за рахунок державного бюджету, читай коштів пересічних платників податків, оскільки суттєвим чином зросли витрати податкових адміністрацій на моніторинг, верифікацію та контроль операцій, перевірку звітів.
Гадаю не буде перебільшенням зазначити, що приблизно такий самий ефект на державний бюджет та індустрію податкових консультантів і посередників мала новація з трансфертного ціноутворення і в нашій країні.
Зростає навантаження – фінансове, адміністративне – на сумлінних платників податків, водночас масштаби переміщення прибутків у низькоподаткові юрисдикції суттєвим чином не змінились.
Авторитет з офшорної проблематики Г. Цукман в одному з останніх досліджень, що було доповнено новітніми статистичними даними про переміщення прибутків за 2015-2019 рр., наголошує на тому, що навіть після впровадження глобальної ініціативи BEPS масштаби податкової оптимізації не зменшились.
Так, у 2019 р. $969 млрд було розміщено до низькоподаткових юрисдикцій, що еквівалентно 37% глобального прибутку міжнародних груп компаній за цей рік і відповідає податковому розриву (втратам надходжень) з податку на прибуток на рівні 10%.
Як бачимо, FATCA ефективна, а окремі заходи плану дій BEPS поки не дуже. Ключова відмінність між ними полягає у тому, що сильна та ефективна держава в односторонньому порядку примушує оптимізаторів та вигодонабувачів відмовлятись від схем мінімізації та платити податки.
Ситуацію “возу попереду кобили” ми можемо спостерігати також з іншими аспектами контрольно-перевірочної діяльності податкових органів.
Наприклад, особливо ми не бачимо відчутного фіскального ефекту від впровадження РРО, які декілька років тому так болісно запроваджувались. Саму необхідність застосування реєстраторів під сумнів, звісно, ставити не можна. Але сьогодні все ще очевидно, що була і є неготовність податкових органів обробляти цей величезний масив статистичної інформації, який навряд чи виконує якусь іншу функцію для контролюючих органів, окрім як інформаційний спам, що зростає як сніжний вал.
Сумлінність вона мабуть-таки залежить від ДНК, а не від РРО! А якщо серйозно, то від довіри і взаємопорозуміння між державою і платниками.
Аналогічна ситуація з системою електронного адміністрування ПДВ, яке сьогодні має так само мало спільного з електронним адмініструванням, як перший калькулятор зі штучним інтелектом. Наче і то, і то – неорганічні форми буття, але відмінність між ними фундаментальна.
Всі знають, що рішення про блокування податкових накладних дійсно відбуваються автоматично в СМКОР на основі критеріїв ризику, виписаних постановою КМУ №1165, але подальші рішення про блокування/розблокування виносяться комісіями, які складаються з живих людей шляхом вивчення додаткових документів, які платники мають надавати на запит податківцям.
У дії знов людський, суб’єктивний фактор і саме він час від часу має вирішальне значення для виконання планових показників бюджету.
Схоже, що саме така доля очікує чергову новацію вітчизняних законотворців із впровадження електронної акцизної марки (ЕАМ) на тютюнові вироби та алкоголь. Йдеться про законопроєкти № 8286 та 8287.
Знову на поверхні благі наміри – запровадження українського варіанту європейської системи виявлення і відстеження тютюнових виробів. Враховуючи рівень нелегальної торгівлі сигаретами (21,9%), представлений в останньому дослідженні КANTAR, ініціатива дійсно виглядає актуальною. Але вона містить ряд недоліків – юридичного, технічного та інституційного характеру, які з огляду на міжнародний досвід детально наведені тут.
Очевидно, що також мають бути відповідні цифрові рішення, які в поточному моменті не є готовими і відпрацьованими з боку контролюючих органів. Ставляться досить амбітні цілі, для досягнення яких не маємо відповідних сил та засобів.
Якщо за дев‘ять років здобутки більш ніж скромні в сфері трансфертного ціноутворення, за два роки – РРО не допомогли подолати тінь, ми сім років готуємось до першого обміну податковою інформацією в режимі автоматичного обміну за стандартом CRS, то де гарантія, що не менш складна в технічному та цифровому аспектах система ЕАМ зможе повноцінно запрацювати вже з наступного року?
Насправді гарантій жодних. Поспіх в умовах повномасштабної війни на території країни створює додаткові ризики для успішного впровадження даної системи.
З огляду на це, цілком виправданим є відтермінування впровадження ЕАМ на рік чи два з обов’язковою перевіркою функціонування системи у тестовому режимі на початковому етапі її впровадження протягом певного періоду часу.
Основне застереження з боку сумлінних платників, яких ця новація буде стосуватися у першу чергу, полягає у тому, що ввести вже з початку наступного року в умовах війни повноцінну систему ЕАМ не можливо, оскільки це вимагає модернізації виробничого процесу, інвестицій в нове обладнання.
Контролюючі органи (Мінцифри, ДПС, ДМС) також не повинні витрачати цей час дарма, а мають підготуватись, щоб додатковий масив цифрової інформації після впровадження системи не перетворився на новий податковий спам.
Якщо необхідні підготовчі роботи не будуть проведені належним чином, ризикуємо черговий раз опинитись в ситуації, коли механізм ЕАМ не буде працювати (приклади є трансфертного ціноутворення, РРО, СЕА тощо), а нелегальний ринок підакцизної продукції буде жити осторонь всього цього повноцінним життям.
Що ми бачимо, як-то кажуть, в сухому залишку?
Україна в сфері державної податкової політики повинна не поспішати ставити цілі, впроваджувати в систему податкового адміністрування механізми, що неоднозначно зарекомендували себе у міжнародній практиці. Їх повноцінна реалізація потребує не стільки нових дописів в податковому законодавстві, скільки інвестицій в IT-технології, часу на тестування систем, навчання, підготовку та/або перепідготовку персоналу тощо.
Нам, звісно, не потрібно залишатись осторонь світових трендів, але, водночас, важливо відійти від практики імплементації таких норм податкового законодавства, які у поточному моменті чи у найближчому майбутньому не мають шляхів наповнення їх практичним, а головне – конструктивним змістом.
Бути в руслі світових трендів податкових реформ не означає сліпе копіювання новацій, оскільки поспіх може обертатися лише додатковим адміністративним тягарем для сумлінних платників податків. Вони сплачують подвійну-потрійну ціну за такі “податкові експерименти” законодавців без жодних гарантій досягнення задекларованих благих намірів, а головне відчутних позитивних ефектів для державного бюджету.
Україні для того щоб відновлювати економіку, повертати довіру платників, залучати іноземних інвесторів, потрібно зрозуміле й несуперечливе законодавство, прозорі й прості технології адміністрування податків, готові цифрові рішення, що, можливо, більш важливі для створення партнерських відносин держави та бізнесу, сприятливого інвестиційного клімату, аніж величина ставок податків, якими весь час так переймаються реформатори.
Оподаткування саме по собі ні добре, ні погане, важливо як збираються податки та як вони використовуються! Джерело: https://biz.censor.net/m3398083