Тетяна Богдан – директор з наукової роботи «Growford Institute»
Від початку війни на ринку праці України проявляються дефіцит робочої сили та формуються стійкі структурні диспропорції, пов’язані з масштабними зовнішніми та внутрішніми міграціями, мобілізацією до лав ЗСУ, зміною структури економіки і погіршенням забезпечення гуманітарної сфери.
Воєнні обставини здійснюють суттєвий тиск на структуру зайнятості, спрямовуючи людей до секторів безпеки, оборони, охорони правопорядку та державного управління. Частка зайнятих в сфері оборони (у % до загальної кількості зайнятих) в серпні 2025 р. становила 10%, демонструючи висхідний тренд: у 2021 р. вона була на рівні 2%, у 2022 р. – 6%, у 2023 р. – 8,7%, а в 2024 р. – 9,1%. Загалом у сферах держуправління, охорони правопорядку та оборони нині зайнято 25% працівників, тоді як до війни було 16%.
Щодо інших видів економічної діяльності, то на промисловість у 2025 році припадає 18% зайнятих, на торгівлю – 14%, сферу охорони здоров’я – 9%, освіти – 8%, транспорт – 6%, сільське господарство – 4%, будівництво – 2%, телекомунікації – 2%, банки і страхування – 2%, мистецтво, спорт і розваги – 1%, готелі і ресторани – 1%.
Внаслідок виїзду з країни кваліфікованих працівників та мобілізації чоловіків до лав ЗСУ в багатьох галузях відчувається кадровий голод. Дефіцит співробітників особливо зачепив сегменти топ-менеджменту, страхування, сільського господарства. Брак працівників скорочує можливості нарощування виробництва та впливає на темпи зростання номінальних і реальних зарплат.
Середньомісячна заробітна плата у серпні 2025 р. дорівнювала 25 911 грн., що на 77,8% перевищуєпоказник січня 2021 р. З урахуванням темпів інфляції реальна заробітна плата під час війни зросла на 4,1%, при тому, що реальний ВВП за цей же період зменшився на 22%.
Нестача робочої сили закономірно підвищує її вартість для роботодавців. Але, з іншого боку, темпи підвищення заробітних плат стримуються значною витратністю виробництва в умовах війни, суттєвимируйнуванням основних фондів, здорожчанням енергозабезпечення та ускладненням логістики.
У поточному році має місце деяке зростання пропозиції праці, але незадоволений попит на робочу силупродовжує тиснути на всі складові ринку праці.
На цьому ринку чітко проявляються і суттєві галузеві диспропорції в оплаті праці. Лідерами за рівнем заробітних плат у серпні 2025 р. були “Інформація та телекомунікації” (65 213 грн), “Фінансова та страхова діяльність” (52 269 грн), “Державне управління, оборона, соцстрахування” (35 125 грн). Найнижчі розміри заробітних плат зафіксовано у галузях освіти (14 432 грн), мистецтва, розваг і спорту (18 504 грн), охорони здоров’я (18 672 грн). Середня зарплата освітян була в 4,5 разу нижчою від середньої офіційної зарплати в ІТ секторі.
Наведені показники вказують на занижений рівень оплати праці в ключових галузях бюджетної сфери, де формується людський капітал країни. І такий стан пояснюється не лише переспрямуванням бюджетних коштів на обороні потреби під час війни, а й дискримінаційним ставленням до соціально-гуманітарної сфери упродовж десятирічь.
Для оцінки «нормальності» наявної галузевої диференціації в оплаті праці ми скористалися даними Євростату і Держстату України та порівняли рейтинги різних галузей за рівнем середньої заробітної плати в цілому для 27 країн ЄС із рейтингами тих же галузей в Україні. Результати проведеного аналізу відображено в таблиці.
Таблиця. Рейтинги видів економічної діяльності в Україні та в ЄС-27 за рівнем оплати
праці (рейтинг 1 – найвища середня зарплата в галузі, рейтинг 17 – найнижча середня зарплата)
| Вид діяльності | Рейтинг в ЄС | Рейтинг в Україні | Середня зарплата в серпні 2025, грн |
| Інформація та телекомунікації | 2 | 1 | 65213 |
| Фінансова та страхова діяльність | 1 | 2 | 52269 |
| Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування | 16 | 3 | 35125 |
| Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря | 3 | 4 | 34078 |
| Добувна промисловість і розроблення кар’єрів | 5 | 5 | 33976 |
| Професійна, наукова та технічна діяльність | 4 | 6 | 33906 |
| Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів | 14 | 7 | 31134 |
| Надання інших видів послуг | 15 | 8 | 29002 |
| Переробна промисловість | 8 | 9 | 28218 |
| Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність | 10 | 10 | 26038 |
| Операції з нерухомим майном | 9 | 11 | 23062 |
| Будівництво | 11 | 12 | 22997 |
| Водопостачання; каналізація, поводження з відходами | 12 | 13 | 19528 |
| Тимчасове розміщення й організація харчування | 17 | 14 | 19001 |
| Охорона здоров’я та надання соц. допомоги | 6 | 15 | 18672 |
| Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок | 13 | 16 | 18504 |
| Освіта | 7 | 17 | 14432 |
Джерело: розрахунки автора за даними Євростату і Держстату України.
Як бачимо, найбільш оплачувані робочі місця, як в Україні, так і в ЄС, зосереджені в сферах ІТ і фінансів. Однак, ІІІ місце у рейтингу ЄС займає «Постачання електроенергії, газу, пари та кондповітря», а в Україні – «Державне управління, оборона, обов’язкове соцстрахування». Найменш оплачувані сфери зайнятості в Україні – це освіта, охорона здоров’я, мистецтво і спорт, а в ЄС-27 – це готелі, заклади харчування, державне управління і надання інших послуг.
Таким чином, пріоритетність спрямування ресурсів оплати праці в Україні та країнах ЄС суттєво відрізняється. В частині забезпечення Сил оборони України така пріоритетність, безумовно, є виправданою, з огляду на суспільне значення роботи військовослужбовців та ризики для їх життя і здоров’я. Проте високі зарплати державних управлінців в Україні породжують такі питання: чи є українська держава більш ефективною, ніж держави 27 країн ЄС? (в ЄС сфера державного управління і соцстрахування займає лише передостаннє місце в галузевому рейтингу).
Крім того, щедре забезпечення банків та ін. фінансових установ в Україні за мінімізації їх кредитної функції та масштабного субсидування державою не витримує жодної критики. За період війни банки отримали від держави 630 млрд грн процентних доходів, з яких 47% припадає на ОВДП, а 42% – на депсертифікати НБУ.
На перспективу зменшити дефіцит робочої сили та вирівняти наявні диспропорції в оплаті праці допоможе політика сприяння поверненню українців на батьківщину. За даними Агентства ООН у справах біженців на початок вересня 2025 р. в світі зафіксовано 5,698 млн біженців з України (без урахування росії), в тому числі: 5,138 млн біженців перебували в Європі і 0,561 млн – за межами Європи. Крім того, на середину 2023 р., було зареєстровано близько 1,2 мільйона українців в росії, які Управлінням ООН класифікувалися як особи в ситуації біженців. Таким чином, загальна кількість біженців з України у світі складає орієнтовно 6,915 млн осіб.
Серед опитуваних українських біженців віком 18-59 років працевлаштованими в країні перебування були 41%, а безробітними – 17%. До виїзду з України працевлаштованими були 51%, а безробітними – 5%. За даними ООН дві третини українських біженців повідомляють про своє бажання повернутися, коли дозволять умови безпеки, хоча ця частка з часом зменшується.
Проте за різних сценаріїв безпекової ситуації активізація пропозиції праці в Україні, вірогідно, матиме місце з ІІ кварталу 2026 року, у зв’язку із закінченням дії правового режиму тимчасового захисту для українських громадян у Польщі. У цій країні станом на серпень 2025 р. було зафіксовано 1 млн біженців з України.
Президент Польщі К. Навроцький напередодні 1 жовтня 2025 р. після багатомісячних зволікань підписав закон про продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2026 р., публічно оголосивши, що це останній подібний акт з його боку (не зважаючи на дію Директиви ЄС, якою даний термін продовжено до березня 2027 р.). Такий підхід означає, що після березня 2026 р. кілька десятків тисяч українців, які мали статус тимчасового захисту в Польщі і не отримали інші форми легалізації, змушені будуть повернутися в Україну.
Крім чинника Польщі, колосальні зміни на ринку праці України виникатимуть після стухання гострої фази війни, повернення українців з інших країн і регіонів, демобілізації частини військовослужбовців. У цей період збільшення пропозиції робочої сили та надання їй необхідних професійних навичок матиме вирішальне значення для успіху відбудови України.
Активна політика держави на ринку праці, спрямована на збалансування попиту і пропозиції робочої сили, може зробити суттєвий внесок у вирішення поточних і майбутніх проблем, а також у заохочення переміщених осіб до повернення. До війни державні витрати на активну політику ринку праці в Україні не дотягували до 0,4% ВВП, тоді як країни ОЕСР витрачали в середньому 0,62% ВВП.
Стратегічними напрямками державної політики в середньостроковій перспективі мають стати:
* збільшення ресурсного забезпечення та розширення периметру програм активної політики ринку праці, особливо програм перепідготовки, орієнтованих на ветеранів, релокантів, жінок, та програм, що зміцнюють зв’язки між освітніми заходами та потребами ринку праці;
* посилення взаємодії з українською діаспорою, підтримка біженців, які повертаються в Україну та налагодження їх доступу до інформації про можливості працевлаштування в Україні;
* забезпечення ефективної соціальної та економічної реінтеграції військовослужбовців після їх повернення до цивільного життя.
Хоча чисельність майбутніх Сил оборони України є невідомою, очевидно, що частина з 1,1 мільйона мобілізованих після припинення воєнного стану підпаде під демобілізацію. Створення державою умов для того, щоб ветерани війни знайшли своє робоче місце у мирній економіці зменшуватиме рівень бідності у країні, підтримає добробут їхніх сімей і стане важливим чинником зменшення дефіциту робочої сили.
Наразі багато неурядових організацій та міжнародних партнерів реалізують невеликі програми підтримки ветеранів з особливими потребами – відновлення психічного здоров’я, соціальної реінтеграції, професійної підготовки або відкриття власного бізнесу. Надалі варто було б посилити роль Міністерства у справах ветеранів у координації різних інціатив та проектів.
У грудні 2024 року Кабінетом Міністрів схвалено Стратегію формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року. Створення умов для швидкого перетворення цієї стратегії на конкретні та скоординовані заходи допоможуть полегшити проблеми демобілізації військовослужбовців.
Повернення біженців, які проживають за кордоном, з опорою на дієві важелі державної політики є важливим для успіху загальної програми відбудови економіки України та стабілізації ситуації на ринку праці. Державна політика має гарантувати відсутність перешкод для повернення мігрантів, водночас заохочуючи процеси повернення та реінтеграції.
Ретельно розроблена політика має охоплювати всі аспекти: від мотивації до повернення до сприяння економічній реінтеграції при формуванні відповідних безпекових умов. Ефективна співпраця та координація між урядами країн, що прихистили українських біженців, та Урядом України є вкрай важливою для становленню сталого процесу повернення.
Усім особам, що повертаються, слід пропонувати неупереджені та індивідуальні юридичні консультації та правову допомогу. Необхідно створити мережу регіональних консультантів, готових інформувати, консультувати та вирішувати практичні проблеми окремих осіб, що повертаються, та їх сімей. Бажано, щоб це здійснювалося муніципальними органами влади у тісній взаємодії з державними службами зайнятості.
Консультанти з питань повернення повинні надавати своєчасну та точну інформацію про правові питання повернення та допомогу в процедурах реєстрації; про можливості навчання і доступу до ринку праці; інформацію з житлових питань, зокрема організації тимчасового житла (за потреби). Консультанти з питань повернення також повинні допомагати в оформленні необхідних документів, забезпеченні доступності освітніх та медичних закладів, а також участі в програмах соціального захисту.
Слід розробити пакет спеціалізованих послуг, пов’язаних з працевлаштуванням. Служби зайнятості та місцеві органи, співпрацюючи з неурядовими організаціями, повинні надавати послуги з пошуку роботи та сприяння працевлаштуванню особам, що повертаються. Вдосконалення цифрових платформ та розробка онлайн-сервісів для цієї категорії мають діяти як інструменти, що значно скорочують час та кошти, які витрачаються на пошук роботи. Забезпечення доступності послуг з працевлаштування в Україні з-за меж України допомагатиме мігрантам у пошуку роботи та заохочуватиме їх повернення.
Місцеві органи та державна служба зайнятості мають пропонувати професійне навчання та курси підвищення кваліфікації громадянам, які повертаються. Такі заходи необхідні для того, щоб навички тих, хто повернувся, відповідали вимогам місцевого ринку праці. Курси для започаткування бізнесу слід пропонувати тим, хто хотів би розвивати власний бізнес, але не має належних знань (маркетинг, оподаткування, правові питання). Для виконання цих завдань необхідно, перш за все, модернізувати мережу державної служби зайнятості України.
Ефективне впровадження окреслених заходів, скоординована робота Уряду, міжнародних донорів, місцевого самоврядування та нормалізація безпекової ситуації в країні з часом сприяли б зменшенню дефіциту трудових ресурсів і вирівнюванню дисбалансів на ринку праці України.