Post Image

Відомий меценат і фінансист Джордж Сорос пояснює чому економічна теорія зазнає невдач і чому математичні рівняння не можуть визначати людське буття.

На сьогодні багато економістів і широка громадськість визнають провали і недосконалість економічної теорії, але Д. Сорос доводить, що хибними є самі методологічні засади та базові постулати економічної теорії. За невидимою рукою ринку завжди перебуває невидима рука політики, а абстрактні економічні моделі й «закони» об’єктивно не можуть мати універсального характеру.

Д. Сорос показує, що проблеми економічної теорії пов’язані, передусім, із тим, що вона намагається імітувати Ньютонівську фізику і скеровується на пошук універсальних і відсторонених від часу законів, які б пояснювали нашу реальність. Але економіка є соціальною наукою, а не природничою, а між цими галузями наук існують фундаментальні відмінності.

Д. Сорос аргументує, що в основі природничих наук лежать факти, які трапляються незалежно від того, що думають про них учасники процесу. Соціальні ж науки мають справу з поведінкою багатьох учасників, яка ґрунтується на неповних і недосконалих знаннях. Рішення учасників процесу, що формують соціальний феномен, диктуються не беззаперечними знаннями, а їхніми поглядами, що можуть розходитися із дійсністю, але в практичній площині частково детермінують дійсність у майбутньому. Таким чином у соціальних процесах проявляється феномен рефлексивності. Д. Сорос пояснює, що феномен рефлексивності породжується взаємодією когнітивної та каузитивної функцій людського мозку, які працюють одночасно, формуючи прямі та зворотні зв’язки. При цьому когнітивна функція мозку відображає намагання людини пізнати реальність, а каузитивна – намагання вплинути на цю реальність.

Тобто в ситуації рефлексивності погляди учасників соціальних процесів можуть не відповідати поточній чи минулій реальності, але такі погляди і рішення, принаймі частково, впливатимуть на майбутнє. У такий спосіб майбутнє частково відображатиме недосконалі знання і рішення учасників процесу в даний момент часу.

Підсумовуючи, Д. Сорос зазначає: фундаментальні ідеї про те, що економічні моделі та закони мають універсальний характер і можуть передбачати майбутнє є хибними і потребують всебічного переосмислення.