І. Поточний стан і проблеми фінансування оборони
й розвитку ОПК України
1.1. Джерела фінансування сфери оборони України.
Від початку повномасштабної війни в Україні бюджетні видатки на оборону кратно збільшилися: з 2,3% ВВП у 2021 р. до 21,8% ВВП у 2022 р. і до 32,2% ВВП у 2023 р. В І кварталі 2024 р. такі видатки становили майже 30% ВВП.
Поряд з цим, на фінансування військово-оборонних дій України спрямовувалися значні суми благодійної допомоги (як з українських, так і закордонних джерел), а також офіційна військова допомога західних партнерів України. За даними Кільського інституту світової економіки, офіційна військова допомога Україні за сумою зобов’язань у 2023 р. становила 38,3 млрд євро або 23,2% українського ВВП. Таким чином витрати на ведення військово-оборонних дій України, профінансовані з державного бюджету та з офіційних зовнішніх джерел, в 2023 р. перевищили 3,6 трлн грн або 55% річного ВВП.
Тим не менше, зазначені обсяги ресурсів не відповідали інтенсивності та масштабам військових дій в Україні, унаслідок чого зростали людські втрати в лавах ЗСУ та знижувалася результативність військово-оборонних дій України.
Діюча на сьогодні система державних закупівель в Україні передбачає, що на замовлення Генштабу ЗСУ Міноборони (через власне підприємство «Агенція оборонних закупівель») закуповує озброєння за так званим «критичним списком», далі покриваються першочергові потреби (серед них – артилерійські, мінометні боєприпаси, снаряди для РСЗВ, ракети, БПЛА, системи РЕБ, ін). На решту коштів закуповується інше озброєння і техніка.
За деякими свідченнями бюджетні асигнування забезпечують контрактування і оплату не більше половини продукції, яку потенційно можуть виробляти вітчизняні підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК). При цьому на фронті не вистачає багатьох матеріально-технічних засобів, призначених для ураження ворога: від боєприпасів, мінометів і бронетехніки до бойової авіації.
На 2024 р. видатки українського бюджету на безпеку і оборону заплановано в сумі 46 млрд доларів, а видатки бюджету агресора — 115 млрд доларів. Військовадопомога США Україні у розмірі 47 млрд дол. (схвалена в квітні 2024 р.)та підтримка європейських союзників зменшують наш розрив з військовим бюджетом агресора, але не закривають його повністю.
Серед благодійних фондів і платформ найбільш вагомою є «UNITED24». Від часу її заснування в травні 2022 р. за два роки війни через «UNITED24» було мобілізовано 650 млн. доларів благодійних внесків. Внески надходили зі 110 країн світу та розподілялися за 5-ма напрямками: оборона, медична допомога, відбудова, освіта і наука, гуманітарне розмінування. Зокрема, в 2024 р. через дефіцит бюджетного фінансування кошти «UNITED24» використовуються для закупівель в українських виробників наземних роботизованих платформ.
1.2. Військові виробництва і приватне підприємництво в ОПК.
У 2023 р. вітчизняний ОПК за обсягами виробництва виріс втричі порівняно з 2022, у 2024 р. очікується його зростання у шість разів. У секторі оборонного виробництва та розробок в Україні зараз працюють близько 500 підприємств, більшість із яких – приватні. Зокрема, на ринку працює понад 200 українських компаній, які займаються БПЛА або сервісами та продуктами у сфері дронів.
У поточному році близько 70% від суми всіх укладених Агенцією оборонних закупівель угод припадає на вітчизняних виробників озброєння, боєприпасів та військової техніки.
Сьогодні вітчизняні підприємства виробляють для Сил оборони України бронетехніку, стрілецьку зброю, безпілотні та роботизовані системи різних типів і призначення, системи РЕБ, ПТРК, ракети, артилерійські снаряди (122 мм, 152 мм), танкові постріли калібру 125 мм, міни до мінометів. На початку 2024 р. Прем’єр-міністр України публічно оголосив, що пріоритетами для держави у сфері військових виробництв є нарощування виробництва дронів, снарядів, патронів та броньованої техніки для військових.
У квітні 2023 року в Україні почала роботу єдина координаційна платформа в галузі Defense Tech – Brave1. Це своєрідний кластер оборонних технологій та державний проєкт, створений шістьма державними відомствами: Мінцифри, Міноборони, Мінстратегпром, Генштабом, Мінекономіки та РНБО.
Засновники Brave1 говорять про реалізацію в такий спосіб ідеї “ангельського” miltech-інвестора в особі держави для надання технологічної відповіді численній армії противника та використання потенціалу українських приватних оборонних компаній.
Платформа Brave1 пропонує гранти підприємцям на нові технічні рішення в сфері безпеки і оборони та здійснює організаційний супровід розробок компаній: від концепції до кодифікації та контрактування.
Кодифікація передбачає проведення випробувань нових зразків озброєння, техніки і технологій та допуск цих зразків до експлуатації з присвоєнням номенклатурного номера НATO. Відповідальним за кодифікацію є Міністерство оборони. Проходження цього етапу дозволяє державі закуповувати їх за бюджетні кошти для підрозділів Сил оборони України.
На платформі Brave1 в роботу приймаються розробки за такими пріоритетними напрямами: сучасні технічні засоби розвідки, системи автоматизованого управління, зв`язку та захисту інформації, роботизовані та дистанційно-керовані системи, ракетно-артилерійські засоби вогневого ураження, системи РЕБ, протидії технічним та інформаційному впливу, безпілотні літальні апарати, кібербезпека, штучний інтелект, засоби розмінування, космічні технології, навігаційні та геоінформаційні системи, технології та засоби медичного забезпечення.
Підприємці мають можливості подавати заявки на гранти в сумі 500 тис., 1 млн грн і 2 млн грн. За перший рік існування кластера через Brave1 було видано 186 грантів на суму близько 120 млн грн.
У 2024-му Міністерство цифрової трансформації отримає з бюджету 1,5 млрд грн. на фінансування діяльності Brave1, що дозволить помітно збільшити масштаби фінансової підтримки розробників і підприємців.
За перший рік роботи платформи українські виробники зареєстрували на Brave1 понад 1600 розробок, серед яких понад 300 моделей БПЛА, більше 200 наземних роботизованих комплексів, 200 розробок у сфері штучного інтелекту, більше 100 нових засобів РЕБ/ РЕР.
Але кількість зареєстрованих на платформі розробок різко контрастує з кількістю кодифікованих і законтрактованих державою виробів. Так упродовж 2023 року лише 67 моделей БпЛА завершили процедуру кодифікації, а 58 моделей отримали держконтракт.
Такі показники говорять про те, що кластер Bravе1 успішно функціонує на І стадії життєвого циклу інновацій – їх створення. Але успіхи кластеру є дуже скромними на наступних стадіях життєвого циклу – впровадження інновацій, серійного виробництва та їх практичного використання.
І такі невтішні результати пояснюються не лише недосконалим форматом кластеру Bravе1, а й його об’єктивною неспроможністю вирішити проблеми загально-державного рівня – створення сучасних виробничих потужностей для масштабування/ серійного виробництва нових розробок і зразків озброєнь, а також радикального збільшення бюджету Міністерства оборони на закупівлі зброї та військової техніки.
Є численні свідчення того, що «продати військову техніку державі непросто… Розробка має відповідати потребам фронту і військові повинні про неї дізнатися, потім командири мають записати цю розробку в список потреб та передати інформацію в Міноборони, щоб її закупили. Грошей на всю техніку, яку просять військові, ніколи не вистачає, тому Міноборони та Генштаб розставляють пріоритети» (https://www.epravda.com.ua/publications/2024/05/7/713353/).
1.3. Досвід Ізраїлю з розбудови військових виробництв і формування системи національної безпеки.
Влада та населення Ізраїлю чітко усвідомлюють, що після кожного раунду військового протистояння будуть нові спроби атаки на їх країну. Ізраїль не може очікувати феномену «підкорення Берліна», що означає поразку ворога, як в 1945 році, коли бойові дії припинилися раз і назавжди. Метою будь-якого раунду збройної боротьби з арабським світом для Ізраїлю є фіналізація цього раунду в такий спосіб, щоб наступний напад на Ізраїль був максимально відкладеним у часі. Визнається, що досягненням, яке продовжить тривалість мирної паузи, є максимально можливе знищення Армією оборони Ізраїлю ворожих військових систем та інфраструктури. Лише в такому разі противнику знадобиться значний час для відновлення свого військового потенціалу, під час якого Ізраїль матиме змогу жити мирним життям, розвивати свою економіку та модернізувати Сили оборони.
До 1990 року впродовж десятирічь Ізраїль витрачав на свою армію 15-30% ВВП. Країна десятиріччями економила на інших сферах і зосереджувалася на захисті країни. Зокрема, між 1967 і 1972 рр. військові витрати Ізраїлю становили в середньому 20,3% ВВП. При цьому вони зросли до 28,7% з 1973 по 1975 рр., а потім стабілізувалися на рівні 20,8% між 1976 і 1985 рр.
Під час арабо-ізраїльської війни 1973 р. військові витрати Ізраїлю досягли історичного піку ̶ 31% ВВП. А протягом 2001-2011 рр. Ізраїль витрачав на свої збройні сили і оплату військових замовлень від 6,5% до 9,6% ВВП.
З 1949 по 2022 рік Ізраїль отримав від США понад 158 млрд. доларів військової допомоги. Ця допомога еквівалентна 3% державного бюджету Ізраїлю, близько 1% ВВП і формує 20% оборонного бюджету Ізраїлю.
У період з 2009 до 2023 р. Ізраїль отримував у середньому 3 млрд доларів на рік іноземного військового фінансування (FMS) від США. Уряд Ізраїлю має право витрачати більше чверті свого FMS на внутрішні закупівлі, що дає поштовх для зміцнення оборонної промислової бази Ізраїлю.
При плануванні закупівель продукції обронного призначення Міністерство оборони Ізраїлю балансує природне бажання військових отримати якомога більше якісної західної зброї та розмістити замовлення всередині країни. Це не тільки робить Ізраїль більш незалежним, а й надає стимули для розвитку економіки.
Ізраїльська оборонна промисловість є однією з найрозвиненіших у світі і може конкурувати в певних нішах світового ринку з найкращими західними компаніями. У період 1950-1960 рр. в Ізраїлі засновано 3 державні виробничі концерни: 1) Israel Aircraft Industries (IAI), що спеціалізується на літаках, ракетах і військово-морських суднах; 2) Israel Military Industries (TAAS), що фокусується на артилерії, стрілецькій зброї та боєприпасах, 3) Armament Development Authority (RAFAEL), яке займається військовими дослідженнями і розробками з акцентом на електроніці.
Нині до ста найбільших оборонних компаній світу входять три ізраїльські: Rafael, IAI та Elbit Systems. Там працюють десятки тисяч людей, які щороку генерують мільярди доларів виручки. Компанія RAFAEL здатна одночасно проектувати, розробляти та виготовляти широкий спектр високотехнологічних оборонних систем для застосування в повітрі, на землі, на морі та в космосі.
Між 1965 і 1977 рр. військова промисловість Ізраїлю зростала з реальними річними темпами 12 %, вона ж отримувала 50 % загального обсягу промислових інвестицій. У результаті лише за 20 років Ізраїль перетворився з імпортера практично всіх видів військової продукції на нетто-експортера. Сьогодні країна характеризується високим ступенем самозабезпечення у сегменті військових виробництв.
Зараз оборонна промисловість Ізраїлю включає близько 150 компаній, які поділяються на три основні категорії: перша – це великі державні або контрольовані державою оборонні компанії; друга – це приватні підприємства середнього розміру, які покладаються на оборонне виробництво, але можуть мати і великогабаритні компоненти цивільних виробництв (наприклад, телекомунікаційного обладнання); третя – це малі й середні підприємства, кожне з яких виробляє вузький асортимент продукції, в основному для оборонного сектору.
У даний час близько 70% військової промислової продукції Ізраїлю експортується. Оскільки внутрішній ринок цієї продукції – доволі вузький, оборонна промисловість намагається виживати та отримувати значні прибутки за рахунок експорту. Зокрема, з середини 1970-х до середини 1980-х ізраїльський експорт зброї зріс у десять разів.
Для збереження власних конкурентних переваг і постачання до сил Оборони Ізраїлю якісної зброї сфера досліджень, розробок та інновацій є пріоритетною для Уряду та державних компаній Ізраїлю. Ізраїль витрачає на науково-дослідні та конструкторські роботи понад 5% ВВП, у той час як США – 3,4%, а Україна – 0,4% ВВП.
Кістяк оборонного комплексу Ізраїлю становлять державні компанії, які пройшли внутрішню реструктуризацію і використовують стандарти корпоративного управління, застосовувані у приватному секторі економіки.
ІІ. Основні вектори змін системи матеріально-фінансового забезпечення сил оборони України
Для подолання «вузьких місць» системи матеріально-фінансового забезпечення сил оборони України потрібні комплексні гармонізовані заходи державної політики (включаючи надання стимулів суб’єктам ринку) спрямовані, по-перше, на збільшення платоспроможного попиту/ фінансових можливостей закупати продукцію ОПК, і, по-друге, на збільшення внутрішньої пропозиції цієї продукції.
А) Збільшення платоспроможного попиту на товари військового призначення.
Ніколло Макіавеллі у свій час писав, що війна потребує трьох речей: грошей, грошей і ще раз грошей. У даний час вироблену зброю і техніку зараз купують Міністерство оборони (МО) України через Агенцію оборонних закупівель, благодійні фонди і волонтери, місцеві органи влади прифронтових регіонів, військові частини та військовослужбовці.
На жаль, обмеженими є можливості української держави радикально збільшити бюджет Міністерства оборони України на закупівлі озброєння та військової техніки для покриття потреб ЗСУ. Пов’язано це як з невтішним станом української економіки, так і з особливостями планування та виконання бюджету у період воєнного стану – неможливістю використання коштів міжнародної економічної допомоги на воєнні цілі. Тобто на ведення військово-оборонних дій українська держава може спрямовувати лише внутрішні доходи бюджету і внутрішні запозичення.
У 2023 р. доходи Державного бюджету України без урахування іноземних грантів становили 2,23 трлн грн. На внутрішньому ринку Урядом було запозичено 0,18 трлн грн. нетто. Тобто сума внутрішніх ресурсів держави на центральному рівні, що могли бути спрямовані на фінансування оборони країни становила 2,41 трлн грн.
Фактично у 2023 р. фінансування функції оборони з Державного бюджету становило 2,1 трлн грн. Додатково на фінансування громадського порядку і безпеки було спрямовано 0,55 трлн грн. Таким чином, сумарно фінансування цих функцій держави досягло 2,65 трлн грн, що навіть перевищувало обсяг внутрішніх ресурсів, мобілізованих до Державного бюджету.
Міжнародні партнери в 2023 р. перерахували до державного бюджету України 1,09 трлн грн у вигляді чистих зовнішніх позик і 0,43 трлн грн. – іноземних грантів. Ці кошти, згідно з умовами їх надання, можуть бути використані лише на фінансування соціально-економічних функцій держави.
Таким чином, при плануванні бюджетних витрат на безпеку і оборону країни Уряд може орієнтуватися лише на суми податкових. неподаткових доходів бюджету і чистих внутрішніх запозичень. У даний момент Україна вже знаходиться на верхній межі використання внутрішніх ресурсів бюджету на цілі безпеки і оборони.
Плановані в даний час заходи податкової політики у частині підвищення ставок акцизного податку, ставок ПДВ, військового збору та ресурсно-екологічних податків можуть згенерувати додаткові доходи бюджету в сумі до 400 млрд грн на рік. Але суттєва їх частина при застосуванні діючих на сьогодні підходів буде використана на проведення мобілізаційних заходів, підвищення бойових виплат військовослужбовцям і допомоги сім’ям загиблих воїнів.
2.1. Зміна структури бюджетного фінансування Сил оборони України на користь інвестиційно-речового компоненту.
Віднайти додаткові бюджетні ресурси на закупівлі та модернізацію озброєння, обладнання й військової техніки можливо як через підвищення податкових ставок для суб’єктів економіки України, так і зменшення частки поточних видатків на утримання ЗСУ при одночасному збільшенні інвестиційних видатків.
Реалізація другого напрямку змін передбачає прийняття владою непопулярних рішень (одна чи кілька опцій) щодо:
- зміни підходів до виплати різних надбавок військовослужбовцям,
- відмови від індексації грошового забезпечення військовослужбовців при його поступовому інфляційному знеціненні,
- зменшення суми допомоги сім’ям загиблих військовослужбовців (15 млн грн).
Запропоновані варіанти рішень повинні розглядатися і оцінюватися за прийнятими в державі процедурами і в кінцевому підсумку прийматися особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Рис. 1. Бюджетне фінансування оборони та його основні компоненти
в 2021, 2022 і 2023 р. у % до ВВП
Джерело: складено автором за даними Мінфіну, Держстату, веб-порталу бюджету для громадян.
Щодо поточного стану справ, то у 2023 р. поточні видатки Міноборони на забезпечення діяльності ЗСУ, підготовку військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів та членів їхніх сімей становили 1214 млрд грн . Видатки на розвиток, закупівлю, модернізацію й ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання були в 1,5 разу меншими – 833 млрд грн.
Відносно ВВП перший компонент видатків на оборону в 2023 р. становив 18,6% ВВП, а другий компонент – 12,8 % ВВП. Структуру й обсяги бюджетного фінансування програм Міноборони в узагальненому вигляді представлено на рис. 1.
Таким чином, у площині бюджетного фінансування є певний потенціал для збільшення державного оборонного замовлення, який може реалізуватися через перерозподіл коштів між поточними та інвестиційними видатками Міністерства оборони та інших силових відомств.
Нагальними напрямами розміщення додаткового оборонного замовлення є високоточне озброєння та боєприпаси; дрони різних типів; засоби РЕБ/ РЕП; бронетанкова техніка; артилерійська, протитанкова та протикорабельна зброя; авіаремонт; радіолокація; спеціальне приладобудування.
2.2. Створення спеціального оборонного фонду України та його наповнення із зовнішніх офіційних джерел.
Збільшення обсягу фінансових ресурсів для закупівель озброєння та військової техніки, які виробляються національними або спільними підприємствами, можливе також через ініціювання українською владою питання щодо надання частини зовнішньої військової допомоги Україні (до 25% її загального обсягу) шляхом внесків до спеціального цільового фонду.
В Україні вже розпочалися роботи щодо створення спеціального фонду для розвитку українського ОПК та фінансування закупівель воєнної продукції
Під час останнього візиту до Києва Держсекретар США Е. Блінкен оголосив про виділення американською Адміністрацією 2 млрд доларів як внеску до новоствореного фонду – «Defense Enterprise Fund». Даний фонд покликаний вирішувати такі завдання:
надання Україні допомоги з придбанням того, що країна потребує негайно, інвестиції у військово-промисловий комплекс України, фінансування придбання зброї як у США, так і в інших партнерів.
Взірцем у цьому відношенні може бути військова співпраця між США та Ізраїлем. Близько чверті щорічної військової допомоги Ізраїлю США дозволяють витрачати на купівлю ізраїльської зброї. Зокрема, допомога США надається через програму зовнішнього військового фінансування (FMF) і спільне фінансування проектів від Департаменту оборони США. Особливістю цієї допомоги є можливість для Ізраїлю витрачати до 25% цих коштів на закупівлю зброї ізраїльського виробництва, що різко контрастує з вимогами до інших реципієнтів допомоги США купувати виключно продукцію американських виробників.
Таким чином, одним із шляхів покращення матеріально-фінансового забезпечення сил оборони України є політико-дипломатичне врегулювання питання щодо надходження частини військової допомоги від партнерів у грошовій формі до спеціального оборонного фонду України.
Зброя і військова техніка, вироблені в Україні, зазвичай є дешевшими за американські чи європейські аналоги, тому певна сума зовнішньої допомоги, яка надходитиме до ОПК України, а не ОПК країн-донорів, дозволить збільшити кількість зброї, що постачатиметься до ЗСУ. Крім того, внутрішнє виробництво зброї і техніки в Україні через мультиплікаційні ефекти підніматиме суміжні виробництва в Україні, що зміцнюватиме національну економіку та збільшуватиме обсяги податкових надходжень до бюджету України.
2.3. Зростання децентралізованих витрат військових частин на придбання й модернізацію зброї через зміну пропорцій розподілу ПДФО з грошового забезпечення військових.
У 2024 р. 10% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) з військовослужбовців передаються розпорядникам сектору безпеки і оборони для автоматичного розподілу між військовими частинами пропорційно до сплаченого ними ПДФО. Таким чином, бюджетні призначення у сумі 9,6 млрд грн передано головним розпорядникам бюджетних коштів (Міноборони, МВС, ГУР Міноборони, СБУ та СЗР) для подальшого їх спрямування підпорядкованим військовим частинам військових формувань на покращення їх матеріально-технічного забезпечення.
За свідченнями учасників ринку військової продукції завдяки цьому нововведенню у 2024 р. військові частини почали більше купувати у виробників БЛПА і комплексів РЕБ.
Але на наш погляд, загальна сума в 9,6 млрд грн (котра протягом року бути спрямованою на дані цілі) не в змозі суттєво покращити матеріально-технічне забезпечення військових частин, які беруть участь у бойових діях на ліній зіткнення. Саме ці частини втрачають найбільше боєприпасів, БЛПА, найбільше потребують комплексів РЕБ, спеціальної техніки та інших засобів. Але фінансового вони забезпечуються нарівні з військовими частинами, що знаходяться в тилу чи резерві.
На наш погляд, доцільною була б акумуляція не 10%, а 30% ПДФО з військовослужбовців на рахунках спецфонду тих військових частин, які безпосередньо ведуть бойові дії на лінії зіткнення й штатні працівники яких отримують бойові доплати.
У даний час такі військові частини як бюджетні установи вже мають окремий рахунок спецфонду бюджету. На цей рахунок щомісяця могли б перекидатися 30% ПДФО з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних військовослужбовцями даних військових частин. Решту – 70% ПДФО, бухгалтерії військових частин мали б перераховувати на єдиний казначейський рахунок.
Мобілізовані таким чином 30% ПДФО могли б, як і зараз, використовуватися на закупівлі боєприпасів, оптичних та тепловізійних приладів, медичного і полігонного обладнання, засобів розмінування, радіоелектронної боротьби, розвідки, лазерної імітації вогневого ураження, пально-мастильних матеріалів, утримання і ремонт озброєння, спеціальної техніки, зведення військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд, резервуарів для зберігання пального, ін.
Іншим напрямком використання 30% ПДФО військовими частинами мали б стати закупівля й модернізація озброєння, військової та спеціальної техніки, включаючи авіаційну техніку, катери, корабельні артщити, плавзасоби, морську техніку, автомобілі й транспортні засоби, зокрема спеціального призначення, інші види бойових, машин і складових частин до них.
Реалізація такої пропозиції не суттєво впливатиме на доходи загального чи спеціального фондів державного бюджету, оскільки зменшиться коло військових частин, які отримуватимуть відсоток ПДФО на свої спецрахунки. Але, з іншого боку, матеріально-технічне забезпечення військових частин, які ведуть активні бойові дії, істотно покращиться, оскільки вони отримають у своє розпорядження не 10%, а 30% ПДФО.
Такий підхід дозволить реалізувати переваги системи децентралізованих рішень на рівні військових частин, порівняно з централізованою системою Децентралізовані елементи зазвичай мають вищу гнучкість і ефективність, порівняно з централізованими. Крім того, постачання через Міноборони, МВС та інші відомства завжди є недостатніми за широкою номенклатурою військової продукції і в багатьох випадках – неоптимально структурованим.
Б) Збільшення пропозиції продукції ОПК України.
2.4. Розширення національного виробництва зброї та військової техніки
Для адекватної реакції пропозиції на очікуване збільшення попиту на продукцію українського ОПК слід впровадити спеціальний економічний режим для підприємств комплексу. Ключовими елементами цього режиму мають бути ведення реєстру підприємств ОПК, надання податкових стимулів для військових виробництв в Україні та доступу підприємствам до дешевого кредитного фінансування.
Податкові стимули для підтримки інвестицій в ОПК та активізації військових виробництв можуть мати форму:
- розширення сфери застосування податкових пільг з ПДВ і ввізного мита при ввезенні компонентів і комплектуючих БПЛА до всіх основних видів озброєнь і військової техніки, що можуть вироблятися малими і середніми підприємствами;
- звільнення від ПДВ імпорту на територію України обладнання і устаткування (за переліком кодів УКТЗЕД), яке буде використовуватися для серійного виробництва продукції військового призначення з обов’язком використання виключно на підприємстві-імпортері без права надання в оренду, лізинг чи передачу в користування іншим суб’єктам;
- надання пільг з податку на землю і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для підприємств-виробників, внесених до Реєстру підприємств ОПК України;
- звільнення від оподаткування на 5-7 років прибутку підприємств, внесених до Реєстру підприємств ОПК, від здійснення економічної діяльності з виробництва і обслуговування військової техніки та озброєння для ЗСУ.
Вагомим компонентом спеціального економічного режиму для підприємств ОПК має стати і здешевлення кредитного фінансування. Для цього пропонується:
- модифікація дизайну програми «Доступні кредити 5-7-9» для поширення на малі й середні підприємства, що починають або розширюють серійне виробництво товарів військового призначення;
- спрощення й пришвидшення механізму отримання державних гарантій за кредитами великим підприємствам, включеним до Реєстру підприємств ОПК;
- переформатування Національного банку України для звільнення його від лобістів фінансового сектору і становлення здорової монетарної політики, орієнтованої на потреби економічної відбудови країни та відновлення кредитної функції банків.
З метою подолання фундаментальних вад системи матеріально-фінансового забезпечення сил оборони України необхідно ввести елементи довгострокового планування потреб Сил оборони України. Слід також почати запроваджувати середньострокові контракти на виробництво зброї у рамках системи стратегічного планування діяльності Міністерства оборони і середньострокового бюджетного планування в державі.
У даний час в умовах значного відставання обсягів виробництва ОПК від потреб ЗСУ експерти вказують на критичну необхідність для підприємств систематично отримувати великі та довгострокові замовлення від держави (https://www.epravda.com.ua/publications/ 2024/04/22/712696/)
Для активізації участі приватних інвесторів у розбудові ОПК України та формування спільних виробництв з партнерами з НАТО вкрай важливим є введення інструментів страхування підприємницької діяльності від воєнно-політичних ризиків і залучення ресурсів міжнародних донорів для вирішення цих завдань.
Тетяна Богдан
директор з наукової роботи «Growford Institute»