Абсолютно важливо мати чіткі дисциплінуючі рамкові умови для макроекономіки та сильні антикорупційні та інші інституції для мікроекономіки.
Про це заявив британський фінансист, видатний вчений і практик макрорегулювання, один з архітекторів виходу Великої Британії із глобальної фінансової кризи 2008–2009 років Едеір Тернер під час презентації книги «Між боргом і дияволом: гроші, кредит і реформування глобальних фінансів».
“У частині моєї книги я стверджую, що чимало успішних економік відійшли від класичної моделі «стабільна валюта та вільний ринок». Тож якщо ви подивитеся на Японію та Корею у фазі швидкого росту, побачите, як вони залучали капітал шляхами, які лише почасти відповідали підходам вільного ринку, чи не так? Надавали преференції експортерам замість забудовників, підтримували певні технологічні розробки… Словом, порушували принципи вільного рику до залучення інвестицій на мікроекономічному боці.На макроекономічному — вони час від часу дозволяли центробанкам напряму фінансувати банки. Позичали гроші у способи, які порушували сучасні табу, що стосуються принципу стабільної валюти. Знаєте ж — емісійний підхід і повна відмова центробанку від прямого фінансування кредитів або уряду.
Але цікаво, що все це залежить від певної міри довіри. До того ж існують інші держави, які відійшли від класичної схеми вільного ринку, моделі стабільної валюти і наробили лиха.
Тож як я вказую в розділі 7, Японія та Корея цілеспрямовано визначили сектори власних економік як такі, що мають розвиватися — певні сектори, певні галузі — і зробили вони це дуже ефективно. А от якби ви потрапили на Філіппіни у 1970-х і 80-х, то фактично вони робили точно те саме. Просто більша частина грошей зникала в корупційних оборудках, якими займалися поплічники президента Маркоса”, – пояснює Тернер.
ВІн додає, що досвід вчить нас, що значення має не лише теорія, філософія, але реальне виконання.
“Ви можете здійснювати мікрогалузеве регулювання, щоб стимулювати потрібні сектори економіки, так само як Корея та Японія. Якщо маєте сильні інституції. Але якщо у вас висока корупція, як на Філіппінах, то, технічно, ви можете все це робити, але отримаєте неефективне використання капіталу, що небажано.Так само і в макроекономіці. Абсолютно зрозуміло, що багато країн сьогодні відходять від абсолютних табу в фінансовій політиці. Давайте чесно, що відбувається в США і певною мірою в Єврозоні? Центробанки скуповують урядові облігації, покриваючи дефіцити держбюджетів. Бо якби ні — величезні дефіцити просто не існували б. Ось вам порушення табу. Але ми знаємо й про інші порушення — в Аргентині, Венесуелі, Зімбабве, — які призвели напряму до гіперінфляції. Тож на макроекономічному рівні проблема зводиться до того, чи можете ви збудувати достатньо сильні інституції. Чи зможете відійти від абсолютних табу, але не занадто. Або ж без того, щоб ринок подумав, що ви зробите все занадто. Тож лише сила інституцій і сила дисципліни мають значення, коли йдеться про здатність відійти від неоліберальної традиції. Неоліберальна традиція — це абсолютно вільні ринки, повне, чітке й довічне відокремлення центрального банку від міністерства фінансів… Для того, щоб відступити від цього, вам потрібні ефективні інституції на мікрорівні — щоб відступити ефективно. І ви потребуєте довіри до дисципліни – на макрорівні. Тож я вважаю, що питання сильних інституцій — основне”, – зазначає Едеір Тернер.
З текстом доповіді Едеіра Тернера та його відповідями на питання під час презентації книги «Між боргом і дияволом: гроші, кредит і реформування глобальних фінансів» можна ознайомитися тут.