У 2011 році Україна приєдналась до європейського Енергетичного Співтовариства. Відповідно до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та Угоди про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання привести національне законодавство у відповідність до Третього енергетичного пакета та імплементувати акти законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики.

Основними елементами Третього енергопакета ЄС є демонополізація та лібералізація енергетичних ринків в інтересах споживача, реформування корпоративного управління державних компаній-операторів енергоринків, анбандлінг власності, створення повноцінних національних ринків газу та електроенергії. Кінцевою метою імплементації Третього енергопакета є підвищення національної енергетичної безпеки, якості послуг й інституційна інтеграція українських енергетичних ринків до єдиної європейської системи транспортування газу ENTSO-G та енергетичної системи ENTSO-E.

Реформування ринку природного газу в Україні впродовж останніх років відбувалося у контексті вищезазначених зобов’язань. Важливою віхою у цьому процесі було ухвалення в квітні 2015 року Закону України «Про ринок природнього газу» (введений в дію з 01.10.2015 р.).

1 січня 2020 року завершився анбандлінг (відокремлення) оператора газотранспортної системи – одне з головних зобов’язань України щодо впровадження положень Третього енергетичного пакета. Починаючи із зазначеної дати експлуатацію магістральних газопроводів здійснює ТОВ «Оператор ГТС України», повністю незалежне від НАК «Нафтогаз України»(раніше цю функцію виконувало АТ «Укртрансгаз»).

Таким чином, 2020 рік можна вважати першим роком функціонування в Україні сформованого ринку природного газу. Проте, як стане зрозуміло з подальшого викладу, таке твердження може бути занадто оптимістичним.

У спрощеному вигляді ринок природного газу має чотири рівні. На першому рівні перебувають видобувні компанії та імпортери, на другому – Оператор ГТС та оператор підземних сховищ (АТ «Укртрансгаз» у складі «Нафтогазу»), на третьому – газорозподільні (оператори ГРМ) та газопостачальні компанії, і нарешті на четвертому рівні – побутові та непобутові споживачі. Регулятором ринку, відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», є НКРЕКП.

У Річному звіті за 2019 рік НКРЕКП повідомляє, що обсяг видобутку природного газу у 2019 році становив 18,9 млрд м3, імпорту – 11,5 млрд м3, зміна запасів газосховищ – 5,2 млрд м3.

Обсяг кінцевого споживання природного газу у 2019 році становив 25 млрд м3, зменшившись порівняно з попереднім роком на 8,9%, порівняно з 2015 роком – на 16%. Операторами ГРМ у 2019 році було розподілено 22,5 млрд м3 газу (рис. 2), зокрема, побутовим споживачам – 8,3 млрд м3, непобутовим споживачам – 14,2 млрд м3 (у тому числі 4,8 млрд м3 – виробникам теплової енергії для потреб населення).

За даними НКРЕКП, довжина газотранспортних мереж (сфера відповідальності Оператора ГТС) становить 35 тис км, водночас в управлінні операторів ГРМ перебуває 290 тис км газорозподільних мереж (за іншими даними – 347 тис км).

Розподіл природного газу належить до сфери діяльності суб’єктів природних монополій, а тому вимагає ефективного державного регулювання в інтересах усього суспільства. Проте, через відсутність виваженої політики у зазначеній сфері впродовж усіх років незалежності, діяльність операторів ГРМ перетворилася у джерело проблем, вирішення яких є одним з найбільших викликів для держави.